Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ РОМАНА БРЕГЕЯ
Про принципи законності, верховенства права і дискримінацію...

Знову поділюсь з вами враженнями від того як ВККС вирішує мою скаргу про допущення дискримнації стосовно мене під час оцінки практичного завдання на конкурсі до касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Нагадаю, що мої звинувачення полягають у тому, що колегія ВККС щодо мене застосувала заборонений критерій оцінки (правильність вирішення справи, яку визначила на власний розсуд).

Мої припущення стали твердженнями після того як результати виконання практичного завдання усіх конкурсантів до цього суду піддали статистичній оцінці, використовуючи функцію Гауса, в правильності якої не сумнівається весь світ.

Про це писав тут.https://www.facebook.com/romanbregey/posts/1176626789126262

Вчора секретар ВККС на одному публічному дійстві сказав, що скаргу неможливо розглянути, оскільки цього не дозволяє припис частини 4 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" (далі - Закон).

Вдячний ВККС, що вони вже аналізують закони, бо раніше пояснювали неможливість, посилаючись на положення про конкурс.
Таким чином, принцип законності вже застосували.

Їм залишилось розтлумачити згадану норму Закону з урахуванням принципу верховенства права, оскільки цього вимагає сам принцип і стала практика ЄСПЛ.

Давайте заглянемо у цю норму права.

"Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору."
Словосполучення "до конкурсу" ВККС розуміє тільки як рішення, яке прийнято до початку конкурсу.

Таке тлумачення є вкрай вузьким. Чому? Бо тоді треба прийняти за належне, що під час допуску до кожного наступного єтапу конкурсу (такі рішення приймаються) конкурсант позбавлений права оскаржувати рішення суб'єкта владних повноважень. У тому числі і відверто свавільні рішення. Рішення ж колегії ВККС, яке оспорюю, створює перешкоду у доступі до конкурсу в цілому.

Тлумачення ВККС не узгоджується з сукупністю приписів статті 55 Конституції України та статті 8 КАС України (розкриває суть принципу верховенства права, який є індикатором дотримання положень Конвенції про права людини). Право на оскарження владного рішення є невід'ємним правом людини, котра з ним народжується.

А тепер пропоную членам ВККС зробити подорож по Закону України "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні" (далі - Закон 2).
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону 2 визначено поняття дискримінація.

Цікаво, що дискримінацією вважаються і припущення особи про певну ситуацію, в якій порушуються її права.

Розумієте мене? Припущення, а я навів докази на ціле твердження, котре обґрунтоване наукою статистика.

Закон 2 встановлює правило поведінки владного органу, який звинувачується у такому тяжкому порушенні як дискримінація.

Така поведінка повинна узгоджуватись з державною політикою у боротьбі з цим злом.

Ця політика каже наступне: "створення умов для своєчасного виявлення фактів дискримінації та забезпечення ефективного захисту осіб та/або груп осіб, які постраждали." (частина 1 статті 7 Закону 2).

Якщо члени ВККС вважають орган, котрий представляють, державним, то зобов'язанні дотримуватись такої політики, провівши перевірку звернення шляхом порівняння мого виконання практичного завдання і переможця цього єтапу конкурсу за моєї участі на засіданні колегіального органу, котрий наділений правом перегляду рішення його колегії.

Ну, от і все. На мій погляд, ні в кого вже не може викликати сумнівів, навіть у членів ВККС, що моє звернення треба розглядати негайно та за відкритою процедурою.

Це сприятиме відновленню довіри до конкурсу.

Це не моя вимога, а закону, котрий ВККС зобов'язана виконувати.