Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ РОМАНА БРЕГЕЯ
Що то за іспит в межах кваліфікаційного оцінювання у конкурсі до Верховного Суду?

Останнім часом в мережі ФБ знову продовжилися обговорення цього питання.

Вирішив зробити ще один детальний аналіз, бо скоро ВРП розпочне розгляд моєї скарги на рішення ВККСУ, в якій доводжу, що згаданий іспит є кваліфікаційним, а критерій успішності його складання чітко встановлено законом.

1. Так, приписи статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) встановлюють, що одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є іспит, котрий складається з двох частин (тестування і виконання практичного завдання).

Чому законодавець у цій нормі права не охарактеризував, що то за іспит? Таке запитання мучило багатьох юристів. Вони, навіть, зробили висновок, що кваліфікаційний іспит і іспит в межах кваліфікаційного оцінювання є різними.
Відповідь проста. Законодавець вже охарактеризував його у нормі Закону, котра передувала згаданій статті цього ж нормативно-правового акту.

"Приписами частини 8 статті 79 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно."

Яка потреба законодавцю у приписах статті 85 Закону знову називати іспит в межах кваліфікаційного оцінювання кваліфікаційним? Це ж тавтологія. Таких явищ треба уникати згідно правил українського правопису.

Сама назва оцінювання вказує, що таким є іспит в його межах. Це ж логічно.

Словосполучення "кваліфікаційних іспитів" вжито в множині і за законами правопису поєднане з двома процедурами: добір суддів і кваліфікаційне оцінювання.

Отже, законодавець чітко визначив, що іспит, який складається в межах кваліфікаційного оцінювання є кваліфікаційним.

Саме тому законодавець дав лише одне визначення поняттю "кваліфікаційний іспит".

Приписами частини 1 статті 78 Закону встановлено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Звернемо увагу на таке: кваліфікаційний іспит здає особа, яка пройшла спеціальну підготовку; кваліфікаційний іспит здає особа, яка виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді будь-якої інстанції.

І тут прихильники ВККСУ почнуть говорити, що це визначення не можна застосовувати для кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання у конкурсі до Верховного Суду, бо не було добору.

Тоді питання, а яке визначення будемо застосовувати? Придумаємо щось. Придумайте, а я поділяю іншу думку.

Приписами статті 81 Закону встановлено особливості порядку призначення на посаду судді Верховного Суду у конкурсі. Цією особливістю є відсутність процедури добору.

Тому, на мій погляд, припис частини 1 статті 78 Закону для кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання у конкурсі до Верховного Суду треба розуміти з урахуванням припису статті 81 того ж нормативно- правового акту.

Погодьтесь, до цього зобов'язують закони логіки, котрі є фундаментом науки і життя.

2. Давайте ще трішки поміркуємо та спробуємо знайти спільне і відмінне у кваліфікаційних іспитах в межах процедури добору суддів і кваліфікаційного оцінювання у конкурсі.


В нас ж конкурс до Верховного Суду.

Спільне:

- складаються з аналогічних частин;
- складаються з метою встановлення однієї складової компетентності судді.

На перший погляд відмінне:

- кваліфікаційний іспит в межах добору встановлює компетентність кандидата на посаду судді;
- кваліфікаційний іспит в межах кваліфікаційного оцінювання перевіряє наявність у судді компетентності перебування на цій посаді.

Давайте скажемо відверто, хіба є різниця між "встановленням" і "перевіркою наявності" компетентності під час кваліфікаційного іспиту, що складається з аналогічних етапів?

Думаю, що ні. Більше того, під перевіркою треба розуміти і встановлення певних фактів.

3. Що то було під час конкурсу до Верховного Суду? Встановлення компетентності кандидата на посаду судді чи перевірка її наявності?

Зверну Вашу увагу, що в нас ще не розпочав діяльність Верховний Суд і у конкурсі брали участь діючі судді інших судів і конкурсанти, які не є суддями.

Отже, кваліфікаційне оцінювання у конкурсі могло переслідувати лише мету встановлення компетентності конкурсантів вакантним посадам суддів ще не створеного Верховного Суду.

А таке завдання характерне для кваліфікаційного іспиту в межах добору.

4. Законодавець чітко визначив критерій успішності складання кваліфікаційного іспиту.

Так, приписами частини 7 статті 78 Закону встановлено, що якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Як Ви вважаєте, чому законодавець керувався відсотковим співвідношенням, а не конкретною величиною суми балів?

Все просто. На час прийняття Закону не існувало нормативно-правових актів ВККСУ, якими би було встановлено кількість балів, котрі можна набрати за два етапи кваліфікаційного іспиту під час добору і кваліфікаційного оцінювання.

За цими двома процедурами могли бути визначені і різні кількості балів за кожний етап кваліфікаційного іспиту.

Тому відсоткове співвідношення є доречним критерієм встановлення успішності складання кваліфікаційного іспиту, оскільки їх результати за двома процедурами можуть порівнюватися у конкурсі відповідно до приписів частини 8 статті 79 Закону.

Давайте ще раз згадаємо цю норму права.

"Приписами частини 8 статті 79 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно."

Кваліфікаційне оцінювання проводиться для суддів усіх інстанцій за одними і тими ж правилами. Всі судді можуть набрати одну і ту ж максимальну величину балів за два етапи кваліфікаційного іспиту.

На думку ВККСУ, вона може на власний розсуд встановлювати мінімальний критерій успішності складання кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання, як звичайного, так і під час конкурсу.

На мою думку, це є грубим ігноруванням приписів Закону, оскільки останній надає права "пересувати меблі, а не стіни". Під встановленням порядку кваліфікаційного оцінювання не можна розуміти право змінювати приписи Закону.

У конкурсі до Верховного Суду ВККСУ встановила, що згаданим критерієм успіху є 56%.

І визнала таких осіб, такими, що підтвердили можливість обійняти посаду суддів Верховного Суду.

А тепер увага.

Уявіть, що суддя першої інстанції, який за результатом кваліфікаційного оцінювання набрав за кваліфікаційний іспит 56% балів і визнаний таким, що підтвердив можливість здійснювати правосуддя у суді першої інстанції, виявив бажання бути переведеним до іншого місцевого суду.
Приписи частини 8 статті 79 Закону це допускають.

Він просить під час складання рейтингу у конкурсі врахувати результат кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання.

Що получається?

Його відповідно до приписів частини 7 статті 78 Закону вважатимуть таким, що не склав успішно кваліфікаційний іспит, бо мінімумом є 75%.

З 56% балів він ніколи не переможе в конкурсі і не буде призначений на посаду судді іншого місцевого суду.

Щоб стати переможцем йому треба знову складати кваліфікаційний іспит.

То чому його з цією кількістю балів за іспит під час кваліфікаційного оцінювання визнали придатним?

Це питання адресую ВККСУ.

Прошу членів ВРП уважно ознайомитись з цим аналізом і вважати його доповненням до моєї скарги.

Зараз я переконався, що і це порушення ВККСУ допустила умисно.

Дякую за увагу.