Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ РОМАНА БРЕГЕЯ
Керівництво Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) відмовилось допускати до розгляду колегіальним органом звернення судді про посягання на його незалежність і тисячі інших суддів.

Чому? Сьогодні спробуємо знайти відповідь на це запитання.

Зразу хочу сказати, що у мене не має претензій до ВРП, як колегіального органу, а тільки до його керівництва (голова і його заступник).

Як вам відомо, 06 лютого 2017 року ВРП отримала моє звернення про захист від посягання ДСА України (далі - Адміністрація) на незалежність судді, що проявилось у встановленні посадового окладу, розмір якого є меншим ніж той, котрий визначено законом (системна помилка, що зачепила інтереси майже всіх суддів усіх інстанцій і суддів у відставці).

06 березня того ж року через мережу ФБ звернувся до керівництва ВРП з проханням розглянути звернення за процедурою, яка встановлена Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон), достеменно знаючи, що виношується намір розглянути його як звичайне звернення.

Порядок розгляду звернення про захист від зазіхання на незалежність судді встановлено приписами статтей 73-74 Закону.

Так, звернення вирішується колегіальним органом і за його наслідками може бути прийнято подання, котре є обов'язковим до розгляду порушником.

Керівництво ВРП не дослухалось до поради і 07 березня 2017 року направило письмову відповідь (лист), не допустивши розгляду звернення колегіальним органом.

Нижче ви зможете прочитати відповідь. Я б її назвав так. "Жодної думки, жодного висновку..."

Я не обманюю, прочитайте. Читайте усі судді. Це треба для того, щоб зрозуміти, в якому складному становищі ми знаходимось. Ті, хто призвані нас захищати і складали присягу це вчиняти сумлінно, не тільки не бажають цього, а й заважають виконувати обов'язок іншим членам ВРП.
Важко аналізувати документ, в якому одні цитати норм права. Одні цитати.

Але спробую.

1. Керівництво ВРП не надало жодної відповіді на поставлені запитання.
2. Керівництво ВРП не відмовило у задоволенні звернення і не задовільнило його.
3. Керівництво ВРП не сказало, що питання не відноситься до її компетенції.
4. Керівництво ВРП не направило звернення до належного органу як того вимагають приписи статті 7 Закону України "Про звернення громадян", якщо вирішення питання не відноситься до її компетенції.

А тепер, одним словом, що відбулось.

Це можна порівняти з випадком, коли суддя б вирішив позов, направивши сторонам лист з переліком норм права, не провівши судового засідання і не зробивши жодного висновку.

Гадаю, що, розглядаючи скаргу на такого суддю, керівництво ВРП наполягало б на його звільненні. І я б погодився з ними.

Чи можуть так вчиняти службові особи ключового органу судової влади, які наділенні повноваженнями оцінювати дії і рішення суддів? Чи не заслуговують вони на таку ж долю як суддя у наведеному прикладі? Чи можуть судді їм довіряти?

Відповідь очевидна: не можуть так вчиняти; заслуговують на згадану долю; їм важко довіряти.

То чому ж вони так зробили, пішовши на очевидне і відверте нехтування законом та правами судді? Нехтуванням правами тисячі діючих суддів і суддів у відставці.

На мою думку, керівництво ВРП керувалось виключно прямим умислом. Не зміг знайти ознак необережності.

1. Питання, яке ставив у звернені, є фінансовим.
2. Порушником є Адміністрація, котра підзвітна ВРП.
3. Порушення є очевидним, оскільки для ідентифікації дискримінації не потрібно рішення КСУ.

Отже, керівництво ВРП умисно не хотіло допускати до розгляду колегіальним органом звернення, щоб завадити захисту незалежності тисячі суддів.

Чому? Я не можу знайти розумної відповіді. Ніколи не рахував чужі гроші і не буду. Але ж, шановне керівництво ВРП, держава вам платить достатньо коштів, щоб ви забезпечували належний розгляд звернення суддів. Належний розгляд, а не будь-який.

На моє переконання, керівництвом ВРП керував страх, який завжди штовхає людину у порушення закону, котрим є будь-яке зло. Вони боялися, що скаже суспільство, коли суддям збільшать винагороду.

Жахливість цієї ситуації полягає у тому, що керівництво ВРП забуло наступне:

- винагорода судді є гарантією його незалежності;
- її розмір встановлюється тільки законом, а не рішенням ВРП;
- суспільство бажає мати незалежних суддів і суд.

Окремо хотів би звернути увагу, що заступник голови ВРП, підписуючи відповідь, зазначив, що це вчинив з повагою.

Вибачте, ви вчинили це без поваги до закону, мене і тисячі суддів, які очікували на рішення ВРП.

Ця неприємна історія наштовхнула мене на такі роздуми.

А хто обирав осіб, які є керівниками ВРП, до складу колегіального органу?

Керівництво ВРП, яка є надважливим органом судової влади, обиралось до її складу не носіями судової влади, а іншими інституціями.
А це багато чого пояснює в їхній поведінці.

Вважаю, що законодавцю варто подумати над цим.

Я прошу делегатів з'їзду суддів України ретельно завтра обирати членів ВРП. Від якості їх роботи залежить наше майбутнє і країни.
А я ж завтра направлю кожному члену ВРП особисте звернення зі згаданої проблематики.

Надіюсь, що вони зможуть вплинути на небажання керівництва ВРП розглянути звернення за процедурою, котра встановлена законом.

Дякую, що найшли час прочитати цей немаленький допис.