Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ ВІТАЛІЯ КОЛОМІЙЦЯ
“Держава без правосуддя - зграя злочинців” (Августин Аврелій).

Розділяючи концепцію походження держави на основі суспільного договору, вірю, що основа правопорядку грунтується на чотирьох базових принципах: 1) єдність норм; 2) верховенство права; 3) контроль; 4) невідворотність покарання.

Суди виконують ключову роль в забезпеченні трьох з чотирьох цих принципів правопорядку. Проте, стан українського судочинства не дозволяє стверджувати, що ним належно виконується функція з підтримання правопорядку в державі.

Очевидно, що навчання і виховання професійних і чесних суддів є ключовим питанням здійснення реформи в довгостроковій перспективі. Але що ж дає формальне право суддям приймати несправедливі рішення в нинішніх умовах?

Не заглиблюючись в ментальність окремих суддів, наш адвокатський досвід показав, що “дияволом в деталях” українського правосуддя залишається можливість приймати судове рішення за принципом “вибіркової обґрунтованості”. Тобто без зазначення в описовій частині судового рішення всіх аргументів сторін, а в мотивувальній частині - всіх мотивів прийняття і/або відхилення аргументів та неврахування їх як доказів.

Деякі судді роблять це свідомо, деякі просто зберігають інертність радянської системи: підлаштування судового рішення “під людину і обставини”. Таким чином, вибірково обґрунтоване судове рішення є формально логічним без внутрішніх суперечностей. Іншою проблемою є величезна завантаженість судів. До прикладу, на одного суддю окружного адміністративного суду Києва припадало більше як по 1700 справ в 2015 році. За такого навантаження суддя фізично не здатний достатньо глибоко вивчати кожну справу. Отже, крім ментальних особливостей окремих суддів, існують технічні перепони до побудови системи справедливого судочинства.

Варто зазначити, що після революції Гідності було прийнято закон “Про забезпечення права на справедливий суд” з внесенням змін до ст. 92 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, яке визнає за дисциплінарне порушення суді незазначення ним мотивів прийняття і/або відхилення аргументів сторін.

Проте, притягнення суддів за таке порушеннязалишається поодиноким з різних причин.

Всі процесуальні кодекси вимагають, щоб судове рішення було обов’язково обґрунтоване і законне. Логіка поняття “обґрунтоване” передбачає повне обґрунтування, проте на практиці це не зовсім так, точніше зовсім не так.

Для подолання проблеми вибіркової обґрунтованості судових рішень та проблеми високої навантаженості, а заодно і оновлення суддівського корпусу та забезпечення максимальної прозорості судочинства, необхідно подолати існуючі “технічні баги” системи.

Одним із варіантів вирішення цих проблем є поступовий перехід до електронного судочинства.

Тож, в питанні судової реформи, крім виконання приписів нового закону “Про судоустрій та статус суддів” в частині відбору суддів (навчання, перевірки кандидатів, звітування суддів та заохочення), повинна бути реформована, власне, інституція судочинства, так би мовити, її технічна частина. І в першу чергу, для подолання проблеми високої навантаженості суддів та вибіркової обгрунтованості судових рішень.
На нашу думку, система електронного судочинства може базуватися на таких принципах та ідеях:
  • Система створюється на основі технології блок-чейн (blockchain), всі записи дублюються і відновлюються без втрат.
  • Існує система оцінки професійних учасників процесу (прокурорів, суддів, адвокатів).
  • За загальним правилом всі записи процесу фіксуються, за додаткову плату сторона може замовити відеочати і їх записи.
  • Система буде приєднана до сайтів реєстру судових рішень і реєстру відкритих проваджень (до прикладу, можна бачити скільки і які провадження в кожного судді і стадії їх розгляду).
  • За окрему плату за спеціальним порядком учасникам поряд з судовим рішенням будуть доступні скан-копії матеріалів справи (в майбутньому студентська практика юридичних ВИШів передбачатиме роботу щодо оцифрування архів відкритих проваджень).
  • Реєстрація учасників судочинства здійснюється за місцезнаходженням апеляційних судів (пізніше за місцезнаходженням звичайних судів, дані передаються судовій адміністрації та Мін’юсту).
  • Позов можна подати особисто, зареєструвавшись в системі і отримавши ключ доступу чи подати через зареєстрованого адвоката.
  • Система самостійно розподіляє суддів, які отримують повідомлення і доступ до електронних матерів справи через комп’ютер чи мобільний пристрій.
  • Система самостійно розбиває процес на етапи, відповідно до погоджених судом клопотань сторін. Система дає підкази щодо норм і аналогічної судової практики.
  • Для типових документів судочинства Системою будуть створені шаблони.
  • Зловживання сторін чи спам буде каратися зниженням рейтингу учасника, а злісне - окремими ухвалами суддів.
  • Система буде блокувати вибірково обгрунтовані судові рішення, тобто суддя не зможе підписати рішення цифровим підписом, поки не будуть вирішені питання щодо всіх поданих сторонами доказів.
  • Судді матимуть доступ до всіх реєстрів з метою оперативного вирішення питань із забезпечення позову, отримання офіційної інформації тощо.
  • Учасники зможуть висловити сумнів відносно чинності поданих документів опонентами, в такому випадку сторона, яка подала документ, повинна буде подати скан-копію оригіналу через канцелярію місцевого чи апеляційного суду (витрати за рахунок сторони, що сумнівається).

Перехід до електронного судочинства можна здійснити в три етапи:
1) За згодою сторін (за принципом письмового провадження в адміністративному судочинстві) перехід відбуватиметься після відкриття провадження та підготовчого засідання. Цей етап може тривати близько року як експеримент в адміністративних та господарських процесах. Для реалізації цього етапу повинно бути розроблене програмне забезпечення канцелярії судів з доступом суддів до своїх віртуальних кабінетів. На законодавчому рівні необхідно прийняти незначні зміни в процесуальні кодекси, які нададуть альтернативу для сторін щодо вибору форми подання та дослідження доказів.
2) За вибором сторони при поданні позову. На цьому етапі необхідне вдосконалене програмне забезпечення, яке включає проходження всіх етапів провадження в справі: від подачі позову, оплати збору і повідомлення сторони, до автоматичного формування протоколів процесуальних дій і рішень сторін і суду, аж до підписання і направлення судового рішення. На законодавчому рівні необхідно затверджувати регламенти електронного судочинства. В організаційному плані необхідно проводити навчання, вводити додаткові посади технічних консультантів, передбачати витрати на вторинну допомогу від адвокатів, які повинні володіти програмним забезпеченням електронного судочинства. Етап може тривати від двох до трьох років.
3) Обов'язкове електронне судочинство. На цьому етапі всі провадження повинні здійснюватися за допомогою програмного забезпечення. Сторона матиме право вимагати проведення “явочного провадження”, за умови оплати додаткового судового збору (на оренду залу тощо), а також оплатити витрати протилежній стороні на прибуття до суду.
Судова реформа - це про зміну форми, або яким могло б бути електронне судочинство

В першу чергу, електронне судочинство дозволить подолати ключову проблему вибіркової обгрунтованості судових рішень.
Електронне судочинство в перспективі підвищить ефективність суддів за рахунок автоматизації процесів та доступності програми на будь-якому авторизованому гаджеті. Впровадження електронного судочинства дозволить зекономити кошти на будівництво, утримання та обладнання приміщень судів.

Електронне судочинство зробить правосуддя доступнішим та зручнішим для громадян України.

Застосування технологій blockchain дозволить уникнути зникнення або знищення матеріалів справ та виключить можливість несанкціонованого втручання, а отже зробить судочинство в Україні надійним.