Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ ОЛЕКСАНДРИ ЖУКОВСЬКОЇ
Я-суддя, яка вирішила вести блог
Щоб люди знали як ми працюємо. Хочу, аби Ви подивились на судову владу з середини - очима судді. При цьому, ні про свої рішення, ні про рішення колег, ні про поведінку інших суддів, - не писатиму. Згідно Кодексу суддівської етики таке недопустимо. Також не буду ні адвокатом, ні прокурором для судової влади. Зберігатиму об'єктивність, як належить судді. Для чого це мені? Бо знаю, що без суду не буде і демократичної держави. Але сьогодні образ судді буквально демонізували. І єдине спасіння для нас усіх-це відкритість. Одразу про себе, щоб читачі розуміли з ким мають справу. Звикла до публічності з дитинства.
Родом я з маленького райцентру серед лісів і боліт мальовничого Полісся. Спочатку жили бідно. Наприклад, шоколад купували лише на Новорічні свята. А на куртку батьку збирали по півроку. Але тато-дуже розумний і мудрий чоловік. Після розпаду Союзу зорієнтувався і відкрив перший бізнес у районі: возив на виставки і продавав вишивку. Купував нитки в бабінах і тканину в рулонах. Я, шестирічна, намотувала ті нитки у невеличкі клубочки, мама нарізала тканину. І все разом розносили по домам жінкам-інвалідам, які вишивали розкішні картини і вироби, отримуючи за це гроші. А папа возив на виставки та здавав у валютні магазини. Пам'ятаю, на виставці у Канаді, яку організували партнери з діаспори, за портрет Т.Г. Шевченка пропонували 50 000 доларів. Та його не продали, бо легально подібну суму не можна було перевезти.
Пізніше відкрили магазини різноманітних товарів-6 точок у районі. Працювала там уся родина. Я малою продавала солодку вату. А як підросла-стала допомагати прибирати одне з приміщень, сортувати товар, здавати виручку. Все було добре, поки тата не вибрали головою Районної ради. Поступово довелось звернути бізнес, який намагалась вести мама власноручно.
Я ж формувалась під неусипним оком громадськості: завжди думала як себе вести і що і як говорити, щоб не заплямувати прізвище. Політична кар'єра батька вирізнялась то злетами, то падіннями. Він був і заступником губернатора, і нетривалий час народним депутатом від ПР, і безробітним, і головою обласної ради. Зараз пенсіонер, який допомагає мені доглядати за дітьми. Ви ж не здивуєтесь, коли напишу, що ненавиджу політику? Це правда, ненавиджу. Бо моє ім'я приплітають до того, до чого я не маю відношення. "Інфорпривід", який навіть не доводиться шукати. Головне голосніше крикнути чия донька. Проте я-самодостатня особистість. У мене золота медаль, червоний диплом. А посаду судді здобула не з першого разу, не дивлячись на те, що мій тато "був при владі", як-то модно казати.
Знаю, якими зусиллями досягається Ціль. Вперше документи у Вищу кваліфікаційну комісію суддів повезла 31.03.2011, а у власний суддівський кабінет зайшла рівно через 5 років-31.03.2016! Тому не боюсь відкритості.
Вистачило декілька днів активності у медіасфері-і у мене над будинком і будинком моїх батьків, з якими живемо поряд, з'явився дрон. Приїхав фольксваген туарек на київських номерах, сховавшись неподалік за зарослями,-усе познімав:)
Шкода, не сфотографували дрон. Але мій чоловік-бувший замкомвзводу супроводження, професійний водій, - не розгубився. Сів за кермо буса і через півміста проїхавши таки догнав "оператора", зафіксував номера і облишив "гостя".
Не здивована факту появи "гостей": вийшовши з тіні у медійну сферу-очікувала чогось подібного. Адже інформація про суддів і їх сім'ї, майно і статки, знаходиться у відкритих джерелах. Вражає лише оперативність. Проте приємного в подібних випадках мало. Бо ми і наші сім'ї беззахисні.
Мені запропонували написати до ВРП про тиск і втручання у діяльність. Відповідаю: у що втрутились? Доки я на роботі, додому хтось приїхав познімав. І все зівпало з веденням блогу. Спитають мене, а в яку конкретну справу втрутились? І не відповім, бо доказів нема. Справу не назвала-значить нема тиску. А оскілька я публічна особа, то і втручання тут не доведеш. Подібне звернення безперспективне. Лише ляже на плечі додатковим навантаженням для моїх, і так понадміру завантажених, колег. Ніяких звернень не буде.
Читачі, в таких реаліях сьогодні живуть судді. Мене чоловік зимою питав, що подарувати на День народження? Я відповіла: пістолет і заведи в тір на практику. Просто з пістолетом в автомобілі спокійніше судді-матері трьох дітей. Але не погодився зі мною коханий:))) Доречі, маю досвід і слідчого, і прокурора. Неодноразово виїжджала на огляди місця події з трупом як керівник слідчо-оперативної групи. З нервами все в порядку. І я не з лякливих. Боягузи в судді не ідуть.
Маючи номер авто-не складно з'ясувати хто завітав у гості. Навіть якщо авто належить юридичній особі:) Судячи з даних е-декларації-до мене приїхали дуже поважні люди зі столиці. Що треба від маленької судді з району? Не пощастило "гостям", що мій чоловік водій екстра-классу з фотографічною пам'яттю і підсвідомо відмічає підозрілі авто. Він навіть на війні не раз зберіг життя людей завдяки своїм умінням, знає що таке Ілловайськ. І я ним дуже пишаюсь!
Виявляється, гості були не лише в мене. В обід чоловік звернув увагу, що за декілька кілометрів від нас, стоїть на аварійці чорний туарек на київських номерах, а за кермом людина, що ніби грається в планшет. Як пізніше з'ясували, той же дрон літав над будинком прокурора, який живе неподалік. Да там іще пару прокурорів мешкає. Напевне вирішили одним махом, зекономили паливо чи що?))))))
Отже, всі дружно очікуємо публікації про корумпованих суддів і прокурорів:) Вас зацікавило де живу? Опублікую фото мого будинку-мрії сама. Ми 13 років жили з моїми батьками, не витрачаючись на оренду, багато років будувались з їх підтримкою, а свекруха навіть квартиру 3-х кімнатну продала, щоб нам допомогти. І лише півтора року як живемо окремо. Ще не всі кімнати умебльовані. Завершуємо впорядкування подвір'я. Квіти усі вирощую власноруч. Заросший бур'янами город не покажу))) але огірків і помідорів вистачає. Для мене це тиха гавань, куди повертаюсь після напруженного робочого дня. І спеціально для "гостей".
Коли будете показувати мій чарівний будинок з висоти пташиного польоту, то не забудьте дати відповідь на одне просте питання: яким чином моя суддівська діяльність пов'язана з оселею ?
Факти: 1) будинок зареєстровано 20.02.2015; 2) з 05.12.2011 (!!!) в декреті за попереднім місцем роботи; 3) 17.01.2014 указом призначена суддею; 4) присягу народу України принесла 31.03.2015; 3) здійснюю правосуддя з 31.03.2016:))))))) Мій суд, перший, знищили градами. Так що я не мала ні робочого місця, ні повноважень, ні справ, ні зарплати довгими місяцями. Виплатили усе при переводі у теперішній суд.
Єдиний реєстр судових рішень відкритий для всіх. Здається, перший документ за моїм підписом датований 01.04.2016 (за прізвищем Кічата, кому цікаво перевірити:) Усім удачі і до зв'язку:)
9c4da669851d1595f3015bc46d0ae9ae.jpg9fb60f6195f8a1f23201bcebd4b34499.jpg22dee219262894e321f5fec303df7bb0.jpg717dac7fd52b2f041f5e415c0ea74f8f.jpg3d769ec5eaacafa3d832789d298540ba.jpg6736bcd4330359a04efc6f50ad093752.jpg9dcd3641db6dc7627a23362e9bca10b2.jpg98a179dd732c6a0e1df72432c8380c32.jpg