Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
Блог Станіслава Батрина
Кожному Українцю хочу побажати: бути собою. "Бути собою" не означає продовжувати існуючий стиль життя. Щоб "бути собою" в дійсності, треба розібратися хто ж Ти, звідки Ти, Твоя Генетика, Природа і Істота. Тоді ти є індивідуум, особистість. Тоді ти є сам собою. У іншому випадку - живеш у ілюзії, пітьмі, рабстві.

В першу чергу, пам`ятаймо свою історію. Ті хто заперечують, що це важливо, не знають звідки вони, хто вони і куди йдуть. Це є сіра маса, недалекі люди, які йдуть по течії та обмежують своє світосприйняття телевізором. З такими людьми, і ми всі йдемо в нікуди. А Україна - в прірву. Як приклад, сьогодні багато молодих людей навіть не прагнуть з`ясувати останні 100 років історії України, включно з подіями голодомору. Тому, потрібно прокидатися від цього дурного сну.

По - друге, знаймо і цінуймо свою мову. Ті хто кажуть, що це не важливо і наводять приклади країн, де спілкуються іншими мовами - йдуть шляхом втрати ідентичності (усвідомлено чи ні). Бог, і ряд поколінь на цій Землі дали нам Дар - Українську мову і не кожен народ такий Дар має. Ми - маємо. І нам пропонують цей дар забути, бо "це не важливо". Питання: нащо ?
Сьогодні багато хто пропонує "невизначеність", на кшталт, яка різниця якою мовою спілкуватися у XXI столітті, світ змінився... Дійсно ? Така ж логіка була у офіційних циркулярах Москви, яка офіційно забороняла спілкування Українською мовою. На наш погляд все просто: проблеми зі спілкуванням у багатогранному світі не має бути, бо кожен вільний у своєму виборі. Сидиш у барі - спілкуйся російською, англійською, німецькою, та яка різниця.. Укладаєш комерційні контракти: укладай російською, англійською, німецькою, ... Але коли йде мова про цей важливий саме життєвий вибір (хто є я і звідки), ми не можемо не розуміти, що держава не існує окремо від кожного з нас. Адже все є просто: людина - сім`я - держава - національність. Якщо Ви не передаєте свій дар з покоління у покоління, держава втратить свою ідентичність, та що там говорити - серце виріжуть з грудей держави, і вставлять імплантант іноземного виробництва. За цим замінять інші органи і дивишся, і національності вже не стане. Конкретним прикладом є ситуація станом на 2014 рік - країну готували під повну асиміляцію з Росією. В цьому контексті, не розумію людей, які сьогодні будуть говорити тости про Незалежність України, але навіть після 2014 року не визначилися. Так я їх і сприймаю, як невизначених, сірих, болото, ніщо.

Третє. Збирайте докупи все Українське. Яка ж гордість від того, що почали робити сучасні музиканти, використовуючи сопілку, трембіту, цимбали, кобзу (Onuka і т.д.). А що скажете про ді-джеїв ? Уявіть собі, що існують інші країни (народи), які не мають цих цінностей, а ми - маємо. Це факти і конкретика: багатотисячна культура, яку треба пропагувати світу і якої і близько нема в тих самих США. Тобто, ми це все маємо, але або "забули про це" або "нам соромно". Ви це чуєте ? Але це віртуальна реальність, в яку нас помістили в одному цікавому сні-експерименті. Тому ще раз прокидайтеся від того російського сну, адже Вам десятки років нав`язували, що Українське, "це меншовартісне", і "це соромно" (сам пам`ятаю, як це було дивно слухати вперше Український переклад в кіно). Хто нав`язував ? Та меншість підлих і підступних людей, російського та іншого іноземного походження, які використовують не тільки територію, але і державний апарат для збагачення. Це ті ж самі лиця, які нищили все Українське. А ми й далі їм аплодуємо ?
Четверте. Беріть на себе відповідальність. В кожній розмові, думці, документі. Майте цю думку, оскільки власна думка і засвідчує, що Ви - є. Відстоювання думки вказує на готовність брати на себе відповідальність. Чув я багато сірих людей, які не мають своєї думки. Це не приємні і не цікаві люди, за яких ми сплачуємо податки. Паразити. Суть в тому, що з цього стану потрібно виходити і не залежно від "дій влади" чи "підвищення заробітних плат", бо це все в душі, і рішення приймаються кожним з нас.
П`яте. Цінуймо наших громадян. Не йде мова навіть про справжніх героїв, яких знає увесь світ (на жаль, більшість Українців навіть не знає їх імена, а натомість знає імена Ахметов, Курченко, Пінчук, Коломойський, Порошенко, Суркіс і так далі). Натомість, як тільки хтось "з наших" здобуває успіху, відчуття поваги нівелюється заздрістю і знеціненням. Ми маємо шукати орієнтирів і пишатися тим, що люди, які досягають успіху - також Українці.

В підсумку, кожному Українцю хочу побажати: бути собою.
Бути собою не означає продовжувати існуючий стиль життя.
Щоб "бути собою" в дійсності, треба розібратися хто ж Ти, звідки Ти, Твоя Генетика, Природа і Істота.
Тоді ти є індивідуум, особистість. Тоді ти є сам собою. У іншому випадку - живеш у ілюзії, пітьмі, рабстві.