Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
Блог Станіслава Батрина
Я не надаю суб`єктивних оцінок подіям, які відбуваються в інших колективах. Але справа в тому, що Укрінюрколегія - це не окремий колектив, а наше надбання як держави. Укрінюрколегія ввійшла в історію вітчизняної та міжнародної юриспруденції під головуванням Першого президента Данила Марковича Курдельчука. Що трапилося після втрати Лідера ?
Предмет: публічний конфлікт навколо Укрінюрколегії, який переданий на вирішення Шевченківського районного суду міста Києва
Абстракт: відкрита інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчує, що 30 вересня 2016 року (у день смерті Данила Курдельчука) члени Укрінюрколегії провели загальні збори, на яких прийняли рішення про поділ між собою всього нерухомого майна Укрінюрколегії. Вже наступного дня після смерті, провівши в останню путь свого Першого президента, партнери відвідали нотаріуса для реалізації та формалізації рішень, прийнятих днем раніше. Ховали Данила Курдельчука 2 жовтня на його ж батьківщині, у селі Куликовичі, що на Волині… Під час поховання були присутні і його партнери, які на той час прийняли рішення на свою користь щодо нерухомості у історичному центрі Києва, біля Золотих Воріт. Тоді, коли Данило Маркович Курдельчук вже не міг висловити власну думку…
Наразі, в Шевченківському районному суді міста Києва розглядається непересічна цивільна справа за позовом одного із засновників Укрінюрколегії про визнання недійсним рішення органу управління колегії. Дана вимога об’єднана в одне провадження з іншою цивільною справою за позовом вже самої Укрінюрколегії про визнання недійсним договору дарування. З подробицями справи можна ознайомитися на сайті Проекту “Відкритий Суд” за посиланнями:
«Пікантність» справи в тому, що адвокати найдосвідченішої в Україні юридичної компанії України оскаржують...власне рішення, яке прийняте самою ж колегією у липні минулого року, та … власний договір дарування, укладений у вересні минулого року. Ще й залучають для представництва своїх інтересів адвоката зі Львова.
Мова йде про уповноваження віце-президента Укрінюрколегії на укладання договору дарування одного з приміщень колегії її Першому президенту, заслуженому юристу України, відомому адвокату Данилу Курдельчуку, який невдовзі помер внаслідок тривалої тяжкої хвороби.
Досвідчені юристи добре знають ім’я цієї людини, яке тісно пов’язане з діяльністю Української іноземної юридичної колегії — однієї з найстаріших і найпотужніших юридичних установ країни.
Укрінюрколегія була заснована як Українське Представництво іноземної юрколегії СРСР в 1937 році та захищала інтереси наших громадян і країни за кордоном. До Інюрколегії Курдельчук прийшов працювати зразу після закінчення юридичного факультету в університеті ім. Т. Г. Шевченка в 1967 році. Починав консультантом і поступово дійшов до посади Першого президента колегії.
Після відновлення державної незалежності, зусиллям Данила Марковича, колегія не розпалась на ряд дрібних офісів. На той момент Курдельчук був головою Президії, та перетворив радянську установу на потужне об’єднання адвокатів. Незважаючи на буремні 90-і роки та рейдерські 2000-і, він зумів зберегти розгалужену систему представництв в Україні та понад 200 кореспондентських офісів більше ніж у 30 країнах світу. В Україні Укрінюрколегія надавала і надає юридичні послуги посольствам іноземних держав, українським та іноземним бізнесовим структурам, представляє інтереси іноземних громадян.
Данило Курдельчук був видатним правником, унікальним фахівцем в галузі міжнародного права, а його професійним кредо було надання юридичної допомоги кожному, хто її потребував, незважаючи на фінансові можливості. Він створив систему захисту українських заробітчан за кордоном, допомагав їм отримати компенсації в разі травмування. Завдяки його зусиллям 600 тисяч колишніх українських остарбайтерів отримали компенсації від урядів Німеччини та Австрії (!). І це тільки той перелік здобутків, які спадають на думку при першій згадці про Данила Марковича.
Не дивно, що коли влітку 2016 року тяжка хвороба почала прогресувати, Данило Маркович звернувся до колег із заявою про передачу йому одного з приміщень колегії як його частки у нерухомому майні. В Укрінюрколегії Курдельчук працював майже 50 років і віддав все своє життя розбудові цієї компанії, яка цього року відзначає 80-річний ювілей. Рішення про виділення частки у майні, в контексті складного стану здоров`я, не викликає подиву.
Щоправда, наразі, на офіційному сайті Укрінюрколегії (ані в розділі про її діяльність, ані в розділі про історію компанії) про Данила Курдельчука, який створив імідж та добре ім’я цієї поважної установи вже не згадується. Натомість, є тільки повідомлення від 1 жовтня 2016 року про те, що 30 вересня він помер після тривалої хвороби та коротка інформація про його життєвий шлях. Але клієнти компанії вже не побачать добру згадку про видатного юриста у “візитівці” Укрінюрколегії.
Зрештою, її новий президент, колишній віце-президент колегії Микола Олександрович Павлов в інтерв’ю “Юридичному віснику України” і не приховує нову концепцію роботи Укрінюрколегії: «На моє переконання, і на переконання моїх колег, справедливим є лише те, щоб Укрінюрколегія носила імена всіх її засновників». М. Павлов наголошує, що «справа Укрінюрколегії не є справою однієї людини, а має сприйматися як спільне досягнення й спільна відповідальність усіх, хто десятиліттями працював на репутацію й добре ім’я колегії». На підтвердження своїх слів Павлов роз’яснює, що відбулися принципові зміни в керівній структурі: склад учасників налічує сім старших партнерів (засновників). Вищим керівним органом є збори засновників. В період між їх скликанням функції зборів виконує Рада Укрінюрколегії. Тут також слід зазначити, що Микола Павлов є Заслуженим юристом України 2010 року, лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Юрист року 2007» в номінації «Адвокат», член Світової асоціації юристів.
Але, як засвідчує історія, така “реорганізація” спровокувала непередбачувані наслідки. У лютому 2017 року одна із засновниць Укрінюрколегії подала позов до колегії. Позов розглядає суддя Волошин В. О. (Шевченківський районний суд міста Києва).
З боку це виглядає дивним, що столичні правники Укрінюрколегії чомусь не виявли бажання самі представляти свої ж інтереси в суді. Для цього вони залучили адвоката зі Львова. Не менш дивним є й те, що позивачка зазначила, що під час проведення загальних зборів членів Укрінюрколегії у липні минулого року (про уповноваження віце-президента Укрінюрколегії на укладання договору дарування одного з приміщень колегії Данилу Курдельчуку) вона, начебто, не була присутня на цих зборах. А отже, для прийняття відповідного рішення не було кворуму ?
Ця позиція виглядає надто сумнівно: досвідчені адвокати, приймаючи важливе рішення не змогли витримати вимоги закону щодо кворуму ? Питання друге: чому адвокати, прийнявши рішення про оформлення договору дарування, по проходженні 7 місяців оскаржують правочин через те, що «не було кворуму для прийняття відповідного рішення» ?
У судовій практиці такі випадки трапляються: в тому числі тоді, коли виникає потреба створити подальші можливості звернення до суду з метою оскарження прийнятих рішень. Не даємо ствердної відповіді, але думки такі виникають.
Таким чином, у справі розвивається логіка, відповідно до якої одна із засновниць Укрінюрколегії звертається до суду з метою оскаржити рішення колегії про передачу майна Данилу Курдельчуку. Але як тоді пояснити попередню підтримку партнерами заяви самого Д. Курдельчука щодо передачі йому у власність частки майна за час його життя ? Чи є це правильно з точки зору моралі та етики ?
Не будемо говорити про мораль та етику. Звернімося до фактів.
Відкрита інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчує, що 30 вересня 2016 року (у день смерті Данила Курдельчука) члени Укрінюрколегії провели загальні збори, на яких прийняли рішення про поділ між собою всього нерухомого майна Укрінюрколегії. Вже наступного дня після смерті, провівши в останню путь свого Першого президента, партнери відвідали нотаріуса для реалізації та формалізації рішень, прийнятих днем раніше. Ховали Данила Курдельчука 2 жовтня на його батьківщині, у селі Куликовичі, що на Волині… Там були присутні і його партнери, які вже встигли погодити рішення про отримання на свою користь нерухомості у історичному центрі Києва, біля Золотих Воріт. Тоді, коли Данило Маркович Курдельчук вже не міг висловити власну думку.
За наслідком одного з судових засідань сформувалося власне неспростоване припущення : колеги вирішили забрати раніше надану Данилу Курдельчуку частку у майні Укрінюрколегії.
Знову таки, кожен має свою дорогу, а ми тільки спостерігаємо за даним судовим процесом і робимо власні висновки.
Адже всім добре відомо, що не тільки статус, але майже і все майно було набуте Укрінюрколегією завдяки лідерству Д. Курдельчука. І це питання вже виходить далеко за межі обговорення «законності».
Погляньмо на судовий процес: наймогутнішу юридичну колегію України представляє адвокат зі Львова, неявка позивача-члена Укрінюрколегії на жодне з п’яти вже проведених судових засідань, ігнорування чинним президентом Укрінюрколегії Миколою Павловим судової повістки про обов’язкову явку до суду… До речі, після п’яти засідань, справу й не розпочали слухати по суті через те, що Укрінюрколегія не може надати суду... належні підтвердження повноважень свого представника.
Як з’ясувалося в ході останнього судового засідання, для підтвердження повноважень представника Укрінюрколегії до суду було надано документ, який викликав сумніви в учасників справи : до протоколу загальних зборів засновників Укрінюрколегії від 26 січня 2017 року (на яких вперше була створена Рада Укрінюрколегії, про яку зазначав Микола Павлов у своєму вищезгаданому інтерв’ю, та яка погодила залучення львівського представника) внесені два пункти, один з яких стосується обрання членів Ради. Вірогідно, це було зроблено у відповідь на зауваження представника відповідача про те, що Рада Укрінюрколегії взагалі не могла погоджувати залучення представника зі Львова (а таке погодження, наче, вимагається чинним Статутом Укрінюрколегії), оскільки хоча і була створена 26 січня цього року, однак її повноважний склад так і не був належним чином сформований.
З огляду на викладене, Укрінюрколегія заявила у суді, що її працівник «допустив технічну помилку» при підготовці протоколу загальних зборів від 26 січня 2017 року. Однак, як бачимо, представник відповідача надав суду докази того, що мова може йти не просто про технічну помилку, а про підробку документа, що у разі підтвердження може потягти за собою відповідні правові наслідки.
Далі буде …
PS Cину Данила Марковича нинішні партнери Укрінюрколегії відвели роль «відповідача» у судовому процесі. Але самі ж партнери на судовий процес не з`являються, оскільки, як відомо, судовий процес передбачає публічну зустріч. Зустріч очима, принципами.