Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ МИКОЛИ ОРЕХОВСЬКОГО
Всі речі, тобто предмети матеріального світу можуть вільно передаватися від особи до особи, окрім тих, обіг яких заборонений або обмежений законом. Так визначає стаття 178 Цивільного кодексу. Більш того, статтею 92 Конституції визначено, що виключно законами визначається правовий режим власності.

Наприклад, речами забороненими в обігу є наркотики, радіоактивні матеріали, тому що є відповідні закони. За порушення особою визначеного законом порядку поводження з наркотичними засобами, настає кримінальна відповідальність, передбачена статтями 307, 308 та 309 Кримінального кодексу за виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання, вимагання та збут наркотичних засобів. Визначений законом порядок обігу таких речей, як наркотики є об’єктом кримінально правової охорони зазначених статей Кримінального кодексу. Аналогічно, статтею 265 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами.

Натомість закону, який би забороняв або обмежував в Україні обіг таких речей, як вогнепальна зброя на цей час немає. Відповідно, якщо дотримуватися положень статті 178 Цивільного кодексу, зброя може вільно переходити від однієї особи до іншої. Адже, на цей час в жодному законі не визначено, що перебування зброї в обороті не допускається або обмежується і можливе лише за дозволом, передбаченим законом.

Стаття 263 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за поводження з нарізною вогнепальною зброєю без передбаченого законом дозволу. Та оскільки закону, який обмежує обіг зброї і встановлює дозвільний порядок володіння, користування та розпоряджання нею немає, то відсутній і об’єкт кримінально-правової охорони вказаної статті Закону про кримінальну відповідальність. В свою чергу об’єктом кримінально-правової охорони є те, проти чого спрямовано злочинне посягання - об’єкт злочину (встановлені Конституцією та законами України права чи порядок).

Це означає, що за відсутності закону, який визначає порядок цивільного обігу вогнепальної зброї судом не можуть прийматися до розгляду обвинувальні акти прокурорів, якими осіб звинувачують у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 КК.

І все тому, що згідно ст. 291 КПК суд повинен повернути прокурору обвинувальний акт, якщо той не містить, зокрема, правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За відсутності згаданого закону, жоден обвинувальний акт, спрямований до суду з обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 КК не може містити правової кваліфікації кримінального правопорушення, бо для кваліфікації мають значення всі ознаки складу злочину.

Наука кримінального права визначає, що перелік ознак діяння, які враховуються при кваліфікації, обмежений законом, рамками складу злочину. Цей постулат закріплений у ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу, згідно якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину — це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. До ознак (елементів) складу злочину належать: суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона злочину, об'єкт злочину та об'єктивна сторона злочину.

За відсутності хоча б одного із вказаних ознак складу злочину, особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.

Як вже зазначалося, об’єктом злочину, передбаченого ст. 263 КК України є визначений законом громадський правопорядок поводження зі зброєю. Тобто, визначений законом порядок цивільного обороту та поводження з вогнепальною зброєю. Тож, за відсутності закону, яким встановлено такий порядок, відсутнє і те, на що може посягати особа.

За таких реалій, у правовій кваліфікації дій особи за ст. 263 КК не вистачає об’єкта кримінального правопорушення. Більш того, за відсутності об’єкта, як одного із елементів складу злочину, кримінальне провадження закривається за ч. 1 ст. 284 КПК. Незважаючи на відсутність складу злочину, прокурори продовжують направляти до суду обвинувальні акти за обвинуваченням осіб у незаконному поводженні зі зброєю, у яких не зазначають який саме закон порушив обвинувачений. І біда в тому, що суди приймають до розгляду такі обвинувальні акти, що не містять правової кваліфікації злочину з посиланням на норму закону.

Покищо єдиний відомий випадок, коли суддя повернув обвинувальний акт прокурору через не зазначення правової кваліфікації злочину - це постановлення 26 грудня 2016 суддею Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Олійником В.П. відповідної ухвали у справі за обвинуваченням зброяра-реконструктора Дениса Дубровського у незаконному поводженні зі зброєю. В ухвалі суддя так і вказав, що в обвинувальному акті не зазначені положення нормативно-правових актів відповідно до ст. 92 Конституції України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які порушені обвинуваченим Д. Дубровським і стали підставою кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 263-1 КК України. Також, суд зазначив, що така неконкретність обвинувального акту порушує право обвинуваченого на захист, а тому унеможливлює призначення судового розгліду.

Проте, на цей час триває оскарження цієї ухвали в апеляційному порядкку.

Однак, проблема набагато серйозніша, бо через відсутність із 2007 року закону, який би встановлював дозвільний порядок обігу зброї, обвинувальні вироки, якими осіб засуджено за незаконне поводження зі зброєю мають всі шанси бути визнаними Європейським судом з прав людини такими, що ухвалені з порушенням права на захист та права на справедливий суд.

Адже, Європейський суд з прав людини вже неодноразово у своїх рішеннях робив висновки про те, що повна, детальна інформація щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Також, Європейський суд зазначає, що право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції.

Саме на вказані позиції ЄСПЛ посилається згадана ухвала Ніжинського міськрайонного суду.

Виправити ситуацію, що склалася може законодавчий орган, шляхом ухвалення відповідного закону, як того вимагає ст. 92 Конституції та ст. 178 Цивільного кодексу. Без закону притягати до кримінальної відповідальності за посягання на правовий порядок, який не встановлено законом - протиправно. Адже, не виключено, що якби такий визначений законом порядок існував, то особа яку притягають до відповідальності його б не порушувала.