Приєднатися
ПУБЛІКАЦІЇ
БЛОГ ТЕТЯНИ ЮЩЕНКО
Судовою реформою 2016 року передбачено реорганізацію Вищої ради юстиції та створення на її основі Вищої ради правосуддя. Основним завданням Ради є формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів. Виконання цього надважливого завдання напряму залежить від того, хто саме входитиме до її складу та з якою метою.

Нещодавно на офіційному сайті установи було оприлюднено перелік кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя для обрання ХІV позачерговим з’їздом суддів України, який відбудеться 14-15 березня 2017 року. Всього 44 кандидати. Пропонуємо коротко ознайомитись з кожним кандидатом та зрозуміти мотивацію для самовисунення до складу Ради.

1. Гирич Сергій Васильович, уродженець м. Львів, суддя Личаківського районного суду м. Львова. У 1989 році закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка. Пан Сергій має загальний стаж суддівської роботи понад 27 років. Переконаний, що в складі Вищої ради правосуддя мають бути декілька суддів місцевих судів, які знаючи проблеми відправлення правосуддя нижчою судовою інстанцією, можуть реально оцінювати позицію суддів при ухваленні рішень та оцінити готовність кандидата зайняти відповідну посаду судді. В мотиваційному листі Сергій Васильович висловив намір боротись за незалежність судової влади, а також її очищення від випадкових людей, які компрометують її своїми протиправними вчинками та рішеннями.

2. Снегірьов Віталій Андрійович, уродженець м. Новочеркаськ Ростовської обл. (РФ), суддя Брянківського міського суду Луганської області. У 2004 році закінчив Національну юридичну академію ім. Я.Мудрого. Працює на посаді судді з лютого 2006 року. Основним мотивом, що спонукав до самовисунення в Вищу раду правосуддя, пан Віталій зазначив прагнення створити орган, який буде слугувати лише закону та справедливості незважаючи на політичний або будь-який інший тиск, а також забезпечити умови, за яких кожен доброчесний суддя матиме можливість думати лише про справи, що знаходяться в його провадженні і не хвилюватись про своє майбутнє.

3. Моніч Богдан Сильвестрович, уродженець смт. Олевськ Житомирської обл., суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду. У 2002 році з відзнакою закінчив Національну юридичну академію ім. Я.Мудрого. Пан Богдан працює на посаді судді понад 10 років, має досвід роботи на адміністративних посадах в суді та органах суддівського самоврядування. В мотиваційному листі Богдан Сильвестрович зазначив, що судова професія втратила престижність, має місце великий тиск на суд, і тому Вища рада правосуддя повинна бути спроможною протистояти цим викликам. У разі призначення на посаду кандидат пообіцяв утверджувати незалежність судової гілки влади, забезпечувати дотримання принципу верховенства права у кожному рішенні Ради.

4. Крижановський Валентин Якович, уродженець с. Лосєве Павловського району Вороніжської обл.(РФ), к.ю.н., суддя судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В 1982 році закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова. Валентин Якович має великий життєвий та професійний досвід. Основним мотивом для роботи в складі Вищої ради правосуддя вказує бажання відновити довіру суспільства до судової влади. Також вказує на те, що бажання працювати в Раді не пов’язано з розміром заробітної плати, який вважає достатнім.

5. Васильцов Олег Володимирович, уродженець м. Мелітополь Запорізької обл., суддя у відставці, до 22.02.2016 року працював на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. В 1989 році закінчив Харківський юридичний інститут ім.Ф. Дзержинського. Пан Олег з 43 років трудового має 30 років правничого стажу. В мотиваційному листі запевняє, що знає шляхи для подолання проблем судової влади та вважає головною метою діяльності члена Вищої ради юстиції досягнення реальної незалежності судової гілки влади та формування висококваліфікованого суддівського корпусу за рахунок існуючого ресурсу та нових суддів. Будучи суддею у відставці пан Олег стверджує про відсутність важелів для впливу на нього в будь-який спосіб.

6. Качан Віктор Якович, уродженець с. Діброви Поліського району Київської області, суддя у відставці, до 08.09.2016 року працював на посаді судді Апеляційного суду м. Києва. В 1982 році закінчив юридичний факультет Київського університету ім.. Т.Шевченка. Віктор Якович вказав, що має 40 років трудового стажу, з яких 35 – суддівського. Кандидат запевнює, що маючи великий життєвий досвід, зможе і буде прагнути своєю добросовісною працею принести користь людям, громадянам та всьому українському народові у становленні незалежної, неупередженої та справедливої судової влади.

7. Цуркан Михайло Іванович, уродженець с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької обл., к ю н, суддя Вищого адміністративного суду України, Заслужений юрист України. В 1985 році з відзнакою закінчив Харківський юридичний інститут. В мотиваційному листі Михайло Іванович зазначає, що має комплексне бачення проблеми судової влади, а його наукові пошуки, спрямовані на дослідження особливостей розгляду судових спорів публічних службовців, за предметом збігаються з основними питаннями діяльності Ради. Пан Михайло з впевненістю заявляє, що зможе гідно виконувати обов’язки члена цього незалежного конституційного органу.

8. Чумаченко Тетяна Анатоліївна, народилась в м. Києві, к. ю. н., судді Вищого адміністративного суду України у відставці. В 1989 році закінчила юридичний факультет Київського університету ім.Т. Шевченка. В мотиваційному листі пані Тетяна зазначає, що все своє життя присвятила роботі в судовій системі, має великий досвід у питаннях суддівської етики, доброчесності, запобігання конфлікту інтересів в діяльності суддів, оскільки брала участь у підготовці та прийнятті Кодексу професійної етики судді. Тетяна Анатолівна переконана, що її досвід роботи в т. ч. в органах суддівського самоврядування, може бути корисним в колегіальній роботі Вищої ради правосуддя.

9. Соловьйов Володимир Миколайович, уродженець с. Безлюдівка Дергачівського району Харківської області, суддя у відставці, до 17.02.2016 року працював на посаді судді Господарського суду Запорізької області. В 1988 році закінчив Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського. Володимир Миколайович зазначає, що має бездоганну репутацію, а його досвід роботи на посадах слідчого, прокурора, самостійно та відповідально приймати рішення щодо затримання та арешту, тримання під вартою тощо буде в нагоді при вирішенні таких питань Вищою радою правосуддя. Крім того, кандидат обіцяє вживати заходів, необхідних для забезпечення незалежності та авторитету правосуддя.

10. Артеменко Ігор Анатолійович, народився в м. Одесі, к. ю. н., суддя Апеляційного суду Одеської області. В 1991 році з відзнакою закінчив Військовий краснознаменний інститут. В мотиваційному листі Ігор Анатолійович стверджує, що його 24-річний досвід роботи на посаді судді допоможе в доборі доброчесних суддів. Кандидат переконаний, що має достатній рівень знань, відчуває свою компетентність та спроможність брати відповідальність за формування судової системи. Пан Ігор зазначає, що поміж іншого, посада члена Ради вимагає наявності особливих якостей, зокрема любові до людей, поваги до їхніх прав та свобод.

11. Завальнюк Ігор Вікторович, уродженець с. Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області, суддя Одеського окружного адміністративного суду, суддя-спікер цього суду. В 2002 році закінчив Одеський національний університет ім.. І.І. Мечникова. Пан Ігор переконаний, що Вища рада правосуддя має стати «дзеркалом» судової реформи та вважає, що її успішність та ефективність залежить від належної та професійної роботи вказаного конституційного органу. Кандидат запевнює, що усвідомлює високу відповідальність перед колегами та суспільством, розуміє цілі та завдання, які постановлені суспільством перед Радою та здатен до їх реалізації.

12. Стельмах Ігор Орестович, родом з Тернопільської області, суддя Апеляційного суду Львівської області. В 1999 році закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка. З 2012 року працює викладачем Національної школи суддів України. В своєму мотиваційному листі пан Ігор зазначає, що бажає докласти всіх зусиль для того, що представники законодавчої та виконавчої гілок влади вважали судову владу рівною іншим, забезпечувати незалежність та недоторканність судді, присікати гоніння і тиск на суддів, приймати виважені справедливі та неупереджені судові рішення.

13. Шапран Віктор Валентинович, родом з Житомирської області, суддя Київського апеляційного господарського суду. В 1993 році закінчив Харківський інститут внутрішніх справ. В мотиваційному листі пан Віктор зазначає, що працюючи в Вищій раді правосуддя в першу чергу намагатиметься відносити людську довіру до суддів та судів, щоб кожна фізична/юр особа, яка звертається до суду, отримала захист своїх прав та інтересів, кожна потерпіла особа була впевнена в тому, що справжній злочинець отримає адекватне покарання за свої неправомірні дії незалежно від статусу та місця народження.

14. Арсірій Руслан Олександрович, народився в м. Донецьку, суддя Окружного адміністративного суду м. Києва. В 1996 році закінчив Національну юридичну академію ім. Я.Мудрого. Має дві вищі освіти. Руслан Олександрович зазначає, що військова кар’єра навчила його певному відношенню до часу, постановлених завдань та відповідальності за виконану роботу. Крім того, має досвід роботи в органах суддівського самоврядування. Переконаний, що будь-де в будь-якому віці навчання, освоєння нового не має припинятись. На думку кандидата, здобуті теоретичні знання з системного підходу, отримані при навчанні в Інституті інтелектуальної власності та права можуть бути корисними для Вищої ради правосуддя.

15. Борщов Ігор Олексійович, народився в м. Миколаєві, суддя Київського районного суду м. Одеси. В 1998 році закінчив з відзнакою Київський національний університет ім.. Т.Шевченка. Офіцер запасу, ветеран військової служби. В своєму мотиваційному листі пан Ігор викриває головні проблеми судової системи держави, зокрема беззубість та запобігливість суддівської еліти та закликає їх побороти. Кандидат переконливо заявляє, що спрямує свій досвід, ділові та лідерські якості на відновлення авторитету суду; рішуче ініціювання відповідальності посадовців всіх рангів, які не виконуватимуть повноважень щодо захисту будівель суду, суддів, членів їх сімей від незаконних посягань будь-якого виду, та не будуть утримуватись від критики судових рішень; підвищення ділової репутації, честі та гідності суддівського корпусу.

16. Акуленко Світлана Олексіївна, народилась в м. Чернігові, суддя Апеляційного суду Чернігівської області. В 1993 році закінчила Київський університет ім. Т.Шевченка. В мотиваційному листі Світлана Олексіївна зазначає, що ніколи не була байдужою до змін, які відбуваються в країні та висловлює бажання приймати безпосередню участь у доборі високопрофесійних кадрів для судової системи. Має стаж роботи у галузі права понад 24 роки. Пані Світлана запевняє, що є гідним кандидатом на посаду члена Ради та керуючись законом, честю та совістю готова віддано працювати на благо держави, людини та суспільства.

17. Шкіндер Павло Анатолійович, родом з Херсонської області, суддя Господарського суду Івано-Франківської області. В 1990 році закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова. Павло Анатолійович стверджує, що гідний займати посаду члена Вищої ради правосуддя, оскільки має фахову вищу юридичну освіту, 16-річний суддівський стаж та щиро любить свою роботу. Також зазначає, що вміє вибудовувати доброзичливі стосунки з людьми, є неконфліктним та чесним. Прагне змінити в кращий бік роботу Вищої ради правосуддя.

18. Кривошея Анатолій Іванович, уродженець м. Брацлав Немирівського району Вінницької обл.., суддя Апеляційного суду Вінницької області. В 1987 році з відзнакою закінчив Львівський державний університет ім.. І.Франка. Свого мотиваційного листа пан Анатолій розпочинає з цитування слів Ліни Костенко: «Якогось ранку прокинемось в іншій державі…бо проспали свою». Кандидат заявляє, що ці слова не про нього. Отримавши право на відставку, він без вагань ним не скористався, а продовжує працювати в сучасних непростих умовах.

19. Орлянська Валентина Іванівна, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. В 1991 році закінчила Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського. Понад 24 роки працює суддею. За цей період пройшла шлях від стажера народного судді до судді суду касаційної інстанції. В мотиваційному листі пані Валентина зазначає, що зважаючи на професійний досвід, фаховий та освітній рівень, готова сумлінно, чесно і неупереджено, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону здійснювати повноваження члена Вищої ради правосуддя.

20. Мельник Володимир Васильович, родом з Донецької області, суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Має 24-річний стаж суддівської вислуги. В 1998 році закінчив Національну юридичну академію ім. Я.Мудрого. В мотиваційному листі Володимир Васильович зазначає, що вважає «неприпустимими та ганебними випадки, коли Європейський суд приймає рішення щодо незаконного звільнення судді з посади, оскільки це є підтвердженням недосконалості роботи дисциплінарного органу та судової системи держави. Кандидат стверджує, що має намір захищати судову гілку влади від її руйнування, права людей на доброчесний суд, а репутацію кожного судді – від недобросовісного впливу.

21. Алейніков Григорій Іванович, уродженець с. Вила Томашпільського району Вінницької області, к. ю. н., доктор філософії, суддя у відставці, до 20.09.2016 року працював слідчим суддею Апеляційного суду Запорізької області. В 1985 році закінчив Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського. Має три вищі освіти: юридичну, економічну та педагогічну (психологія). В мотиваційному листі пан Григорій запевняє, що його орієнтиром завжди були справедливість, вірність закону, професіоналізм та порядність.

22. Лазаренко Анатолій Володимирович, родом з Хмельницької області, суддя Летичівського районного суду Хмельницької області. В 1989 році закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова. Має 30-річний стаж роботи в правоохоронних органах. Анатолій Володимирович зазначає, що має достатньо сил, волі, гідності для прийняття та відстоювання власного незалежного рішення, працюватиме поза будь-яким політичним чи партійним впливом. Прагне докласти всіх знань, навиків та умінь для того, щоб правосуддя не було наругою над людьми.

23. Ситнік Олена Миколаївна, народилась в смт. Великий Бурлук Харківської області, к. ю. н., суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В 1989 році закінчила Воронежський Державний університет. В мотиваційному листі пані Олена вказує, що пройшла шлях від судді місцевого суду до судді суду касаційної інстанції, викладає в Школі суддів України, вміє обґрунтовувати свою позицію щодо становлення незалежної судової влади та формування доброчесного і високопрофесійного судового корпусу.

24. Швецова Лариса Анатоліївна, народилась в м. Харкові, суддя Апеляційного суду Харківської області. В 1995 році закінчила Українську державну юридичну академію. Є викладачем Харківського регіонального відділення школи суддів України. Лариса Анатоліївна зазначає, що правосуддя завжди було часткою ї внутрішньої складової, як людини та судді та висловлює бажання долучитись до роботи Вищої ради правосуддя, оскільки має необхідний для цього досвід, знання, життєві принципи. Будучи суддею кандидат має активну життєву позицію, відмінні аналітичні якості, стресостійкість та вміння працювати в команді.

25. Курило Валентина Панасівна, уродженка м. Макіївка Донецької області, суддя Апеляційного суду Донецької області. В 1978 році закінчила Одеський державний університет ім.. І. Мечникова. В мотиваційному листі пані Валентина вказує, що працює суддею понад 35 років та маючи такий великий досвід не може залишатись осторонь випадків приниження авторитету судової влади. Висловлює переконання, що в рядах суддів більшість порядних, високопрофесійних людей та обіцяє докласти всіх зусиль задля підвищення авторитету судової влади.

26. Міщенко Станіслав Миколайович, народився в м. Донецьку, суддя у відставці, працював суддею Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В 1980 році закінчив Харківський юридичний інститут ім.. Дзержинського. Має понад 35 стаж суддівської роботи. В мотиваційному листі пан Станіслав вказує, що безпосередньо причетний до запровадження в Україні ювенальної юстиції, відновного правосуддя, розробки нового КПК України. Безпосередньо знаючи діючу судову систему та існуючі в ній проблеми, опираючись на тверді власні принципи і переконання, висловлює бажання взяти участь у її реформуванні з тим, щоб відновити довіру громадян до правосуддя, запровадити незалежний суд.

27. Шарапа Василь Миколайович, родом з Рівненської області, суддя у відставці, до вересня 2016 року працював суддею Рівненського окружного адміністративного суду. В 1988 році закінчив Харківський юридичний інститут ім.. Дзержинського. До основних недоліків у функціонуванні судової влади Василь Миколайович відносить неналежне кадрове забезпечення судів першої та апеляційної інстанції, значне недофінансування судової системи та проблеми притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Кандидат переконує, що має достатню кваліфікацію для роботи на посаді члена ВРП та докладе всіх зусиль та подолання означених проблем.

28. Багрій Тарас Ярославович, родом з Тернопільскої області, к. ю. н., суддя Тернопільского міськрайонного суду. В 1996 році закінчив Львівську комерційну академію. В мотиваційному листі пан Тарас зазначає, що людині потрібен не лише суд, як орган судової влади, а справедливий суд, як гарантія захисту її прав та свобод. На його переконання суддя має бути людиною, для якої справедливість є змістом та кредо життя, моральним авторитетом суспільства. Тарас Ярославович має досвід роботи в прокуратурі, суді, здійснював наукове дослідження принципу верховенства права, а тому переконаний, що його знання є необхідними для роботи Вищої ради правосуддя.

29. Овсієнко Андрій Анатолійович, уродженець м. Камінь-Каширський Волинської області, суддя Апеляційного суду Волинської області. Викладає у Львівському регіональному відділенні НШСУ. В 2000 році закінчив Національну юридичну академію ім. Я. Мудрого. В мотиваційному листі пан Андрій стверджує, що переважна більшість положень законодавства, покликаних забезпечити незалежність суду, донедавна були декларативними та недієвими. Кандидат запевняє, що показники його роботи, тривале викладання в НШСУ підтверджують кваліфікацію та розуміння існуючої проблематики функціонування судової системи, бачення шляхів для їх розв’язання.

30. Худик Микола Павлович, родом з Хмельницької області, суддя Апеляційного суду м. Києва. В 1993 році закінчив Львівський державний університет ім.. І.Франка. Микола Павлович зазначає, що його досвід на посаді судді місцевого та апеляційного судів, дозволяє оцінювати суддівський корпус в цілому й кожного представника судової влади не лише формально, але й через призму всіх аспектів діяльності судді. Пан Микола стверджує, що не боїться відстоювати незалежність судової гілки влади та готовий взяти на себе відповідальність за становлення якісно нового суддівського корпусу.

31. Гладій Степан Васильович, родом з Чернівецької області, к. ю. н., суддя Апеляційного суду м. Києва. В 1989 році закінчив Харківський юридичний інститут. В мотиваційному листі Степан Васильович зазначає, що його участь у конкурсі на посаду члена ВРП є виваженим кроком людини, яка має значний професійний досвід, а теоретичні основи легітимності судової влади були предметом його наукового інтересу. Пан Степан заявляє, що попри всю повагу до суддів, які перебувають у відставці, на його переконання, членами ВРП повинні бути працюючі суддя, які після закінчення повноважень будуть вимушені повертатись до безпосередньої практичної діяльності й нести відповідальність за конкретні результати роботи Ради як перед своїм колективом так і перед всім суспільством.

32. Стан Іван Васильович, родом з Закарпатської області, суддя Апеляційного суду Закарпатської області. В 1987 році з відзнакою закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка. В короткому мотиваційному листі Іван Васильович зазначає, що має намір докласти максимальних зусиль для зміцнення довіри суспільства до судової влади, оскільки володіє відповідними знаннями, кваліфікацією, наполегливістю, здатністю діяти в екстремальних умовах і протидіяти відкритому або прихованому тиску політиків, громадських активістів, засобів масової інформації, здатністю слухати та почути кожного.

33. Мамалуй Олександр Олексійович, народився в м. Харкові, к. ю. н., суддя Господарського суду Харківської області, учасник бойових дій, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та іншими почесними відзнаками. В 1996 році з відзнакою закінчив Національну юридичну академію ім.. Я. Мудрого. В мотиваційному листі пан Олександр відверто визнає, що в судовій системі багато проблем, однак вони носять персоніфікований, а не огульний характер. Олександр Олексійович переконаний, що ВРП повинна складатись з рішучих, мужніх та справедливих людей, які здатні протистояти тиску – з боку інших гілок влади та з боку «вулиці». Натовп не повинен диктувати свою волю державному органу, що створений відповідно до Конституції на благо всього українського народу.

34. Бабенко Костянтин Анатолійович, уродженець м. Лабінська Краснодарського краю, суддя Київського апеляційного адміністративного суду. Доктор юр.наук, автор понад 100 наукових праць, посібників та монографій в т. ч. з тематики запобігання та протидії корупції. У 2000 році закінчив Одеський державний університет ім.. І.Мечникова. В якості основних мотивів бути обраним членом Вищої ради правосуддя Костянтин Анатолійович вказав забезпечення незалежності суддів, повернення довіри суспільства до судової влади, формування професійного та доброчесного суддівського корпусу, всебічного та справедливого розгляду скарг на суддів та прокурорів.

35. Ситніков Олександр Федотович, уродженець м. Мураши Кіровської області, суддя у відставці, до 03.10.2016 року працював на посаді судді Вищого адміністративного суду України. В 1994 році закінчив Українську державну юридичну академію. Має 22 роки суддівського стажу, викладає в НШСУ. В мотиваційному листі пан Олександр зазначає, що бажання працювати у Вищій раді правосуддя зумовлене прагненням до відбудови довіри суспільства до судової системи, очищення її від непрофесійних та нечесних суддів, які дійсно є в судовій системі.

36. Вишняк Максим Володимирович, народився в м. Первомайськ Луганської області, суддя Кам’янобрідського районного суду Луганської області. В 1997 році закінчив Національну юридичну академію України ім.. Я.Мудрого. Рішення про участь у конкурсі пан Максим пояснює наявністю прагнення особистого професійного розвитку та бажання власними діями і прикладом найбільш ефективно забезпечити зміни в стандартах національного судочинства. Кандидат також вказує, що має високі показники роботи та низький рівень скасованих судових рішень.

37. Первушина Олена Сергіївна, родом з Свердловської області Російської Федерації, суддя Голосіївського районного суду м. Києва. В 1996 році закінчила Національну юридичну академію ім. Я.Мудрого. В мотиваційному листі Олена Сергіївна наголошує на наявності численних проблем в судовій системі, зокрема зазначає, що наразі судову систему намагаються контролювати всі. Пані Олена визнає, що контроль повинен бути, однак цивілізований, а не з боку людей, які перетворили тиск на суд в засіб заробляння грошей або додаткового політичного рейтингу. Кандидат висловлює надію, що завдяки її роботі в ВРП професія судді не буде викликати у громадян зневагу, а професійні юристи не втратять бажання працювати в суді.

38. Епель Оксана Володимирівна, народилась в м. Донецьку, к. ю. н. суддя Київського апеляційного адміністративного суду. В 2002 році закінчила Донецький національний університет. Пані Оксана зазначає, що своєю сумлінною працею прагне зробити внесок у колективну справу формування оновленого суддівського корпусу, укріплення верховенства права, розбудови європейської держави, де правосуддя є дійсно незалежним, справедливим та доступним для людей. У 2005 році проходила навчання в ЄСПЛ. Будучи суддею та науковцем розуміє проблеми формування доброчесного судового корпусу, а також шляхи їх вирішення.

39. Стрелець Тетяна Геннадіївна, народилась в м. Полтаві, суддя Вищого адміністративного суду України. В 1987 році закінчила Харківський юридичний інститут. Має досвід роботи в галузі права понад 25 років, з яких 15 – на посаді судді, викладає в НШСУ. В мотиваційному листі пані Тетяна зазначає, що приймаючи рішення подати свою кандидатуру на посаду члена ВРП. Усвідомлює, що рада не повинна стати каральним органом для суддів, а навпаки, рішення названого органу мають сприяти подальшому суспільному порозумінню, підвищенню авторитету органів судової влади.

40. Оксюта Тарас Григорович, народився в м. Києві, суддя Солом’янського районного суду м. Києва. В 2002 році закінчив Академію державної податкової служби України. В мотиваційному листі Тарас Григорович зазначає, що його бачення функціонування ВРП так і всієї судової системи базується на принципах відкритості та відповідальності перед суспільством. Однією з цілей нового конституційного органу кандидат вбачає створення комфортного інформаційного середовища, в якому суспільство зможе дати відповіді та роз’яснення саме від суду, як першоджерела, що в свою чергу мінімізує можливість викривлення та маніпуляцій інформацією з боку політичних сил або інших гілок влади.

41. Ткаченко Олександр Васильович, родом з Курської області, суддя Господарського суду Миколаївської області. В 1987 році закінчив Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського. Пан Олександр запевняє, що має достатні знання і досвід роботи, щоб разом з іншими членами ВРП забезпечити виконання Радою покладених законом завдань. На переконання кандидата, найбільш повно та об’єктивно оцінити матеріали дисциплінарного провадження може суддя, який працює в тій же інстанції, що і суддя на дії якого надійшла скарга. Участь суддів першої інстанції в роботі ВРП буде відповідати принципу рівності суддів різних інстанцій.

42. Васіна Лілія Анатоліївна, народилась в м. Дніпропетровську, до 02.02.2012 року працювала на посаді судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. В 1987 році закінчила Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського. Лілія Анатоліївна зазначає, що займаючись адвокатською практикою мала можливість спостерігати за роботою суддів різних інстанцій в якості учасника процесу. Переконана, що в Україні достатньо кваліфікованих, досвідчених та принципових суддів, однак трапляється й так, коли мантії одягають випадкові особи, які не мають права називатись суддями. Саме вони підривають авторитет системи. Кандидат обіцяє докласти всіх зусиль для формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.

43. Гончар Віталій Петрович, родом з Київської області, к. ю. н., суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В 1988 році закінчив Київський державний університет ім.. Т.Шевченка. В короткому мотиваційному листі Віталій Петрович зазначає, що своїм завданням у разі обрання членом ВРП бачить в професійному та відповідальному ставлення до формування та забезпечення діяльності доброчесного, високопрофесійного, незалежного суддівського корпусу, принципову позицію щодо додержання закону та етики в своїй діяльності та в діяльності суддів і прокурорів.

44. Солодков Андрій Андрійович, народився в м. Харкові, к. ю. н., суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В 1991 році закінчив Харківську юридичну академію. В мотиваційному листі пан Андрій стверджує, що на його переконання можна зайняти будь-яку посаду склавши тестування та іспити, продемонструвавши високі теоретичні і фахові знання, однак без внутрішнього особистісного стержня працювати суддею неможливо. До обрання на посаду члена ВРП кандидата спонукає не лише професійний досвід, фаховий та освітній рівень, але й усвідомлення необхідності змін.

Як бачимо, у кожного з кандидатів для обрання членом Вищої ради правосуддя є власні мотиви, однак об’єднує всіх визнання наявності проблем в судовій системі та бажання не залишатись осторонь від процесів, пов’язаних з її реформуванням. Досвідчені судді судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій прагнуть підвищити довіру суспільства до суду, підняти авторитет та престиж суддівської професії, долучитись до формування високопрофесійного, доброчесного суддівського корпусу та цим внести свій вклад в розбудову правової держави.

Щиро бажаємо кожному з кандидатів успіхів в досягненні мети, а З’їзду суддів України – мудрості у прийнятті відповідального рішення, яке в подальшому вплине на долю всієї судової системи.



Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар. Увійти