Приєднатися

Істотне порушення права на захист: засудженому не було роз'яснено право на суд присяжних

Істотне порушення права на захист: засудженому не було роз'яснено право на суд присяжних

24.09.2016
1820

Засудженому не було роз'яснено право на розгляд кримінального провадження судом присяжних, чим було порушено його право на захист

Вимоги ч. 1 ст. 384 КПК України зобов'язують роз'яснити обвинуваченому його право на розгляд провадження судом присяжних не лише прокурора, а й суд.

Із технічного запису судового засідання вбачається, що місцевий суд до виконання таких вимог підійшов формально, оскільки не з'ясував у прокурора даних щодо вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 384 КПК України. ОСОБА_4 приймав участь у підготовчому судовому засіданні, однак місцевий суд не з'ясував у останнього, чи були роз'яснені йому прокурором положення ч. 1 ст. 384 КПК України, а також не роз'яснив таких вимог закону самостійно.

Таким чином, розглянувши обвинувальний акт у підготовчому провадженні головуючий суддя на вказане порушення уваги не звернув, не роз'яснив ОСОБА_4 право на розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, чим допустив порушення прав засудженого.

Детально:

Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року ОСОБА_4 засуджено:

  • за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
  • за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
  • за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2014 року вирок місцевого суду залишено без змін. 

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Посилається на ту обставину, що засудженому не було роз'яснено право на розгляд кримінального провадження судом присяжних, чим було порушено його право на захист. Вважає, що судом апеляційної інстанції вказане порушення усунуто не було.                        

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 

ОСОБА_4 засуджено за те, що він у період часу з лютого по березень 2012 року, перебуваючи по АДРЕСА_2., таємно викрав 3000 грн.

22 вересня 2013 року, приблизно о 22 год. ОСОБА_4, перебуваючи по АДРЕСА_2., маючи умисел вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_5 наніс їй два удари праскою та два удари дерев'яною тумбою по голові. Після відмови ОСОБА_5 дати йому грошові кошти, ОСОБА_4, маючи умисел на її умисне вбивство з корисливих мотивів, вимагаючи гроші перерізав потерпілій ножем шию, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких остання померла. Після цього, ОСОБА_4, обшукавши приміщення будинку, таємно викрав  8000 доларів США та приблизно 4900 грн. 

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за які його засуджено  та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються. 

Згідно із ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. 

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, та 11 до Конвенції проголошує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Частиною 3 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі 3-х професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі 2-х професійних суддів та трьох присяжних. 

Відповідно до ст. 384 КПК України прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. 

Під час підготовчого судового засідання суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних обвинуваченому, якому дано право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

У відповідності до вимог статті 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Як убачається з кримінального провадження, в стадії досудового розслідування право на розгляд кримінального провадження за участю присяжних ОСОБА_4 не роз'яснювалося, прокурором також не роз'яснювалося ОСОБА_4 право на розгляд справи судом присяжних, про що свідчить відсутність письмового роз'яснення прокурора та зміст переліку документів, направлених до суду разом з обвинувальним актом.

Одночасно, вимоги ч. 1 ст. 384 КПК України зобов'язують роз'яснити обвинуваченому його право на розгляд провадження судом присяжних не лише прокурора, а й суд.

Із технічного запису судового засідання вбачається, що місцевий суд до виконання таких вимог підійшов формально, оскільки не з'ясував у прокурора даних щодо вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 384 КПК України. ОСОБА_4 приймав участь у підготовчому судовому засіданні, однак місцевий  суд не з'ясував у останнього, чи були роз'яснені йому прокурором положення ч. 1 ст. 384 КПК України, а також не роз'яснив таких вимог закону самостійно. 

Таким чином, розглянувши обвинувальний акт у підготовчому провадженні головуючий суддя на вказане порушення уваги не звернув, не роз'яснив ОСОБА_4 право на розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, чим допустив порушення прав засудженого.

Апеляційний суд при розгляді апеляційних скарг, в тому числі прокурора, який посилався на вказане порушення, не звернув уваги, відповіді на доводи апеляційної скарги не дав, також допустивши  істотне порушення кримінального процесуального закону. 

Зазначені вище порушення є підставою для скасування судових рішень у даному кримінальному провадженні. 

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Скасувати вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2014 року щодо ОСОБА_4 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

                                                                                          

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ; 

25 лютого 2016 року

Справа № 5-690км15



Вимоги ч. 1 ст. 384 КПК України зобов'язують роз'яснити обвинуваченому його право на розгляд провадження судом присяжних не лише прокурора, а й суд.

Із технічного запису судового засідання вбачається, що місцевий суд до виконання таких вимог підійшов формально, оскільки не з'ясував у прокурора даних щодо вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 384 КПК України. ОСОБА_4 приймав участь у підготовчому судовому засіданні, однак місцевий суд не з'ясував у останнього, чи були роз'яснені йому прокурором положення ч. 1 ст. 384 КПК України, а також не роз'яснив таких вимог закону самостійно.

Таким чином, розглянувши обвинувальний акт у підготовчому провадженні головуючий суддя на вказане порушення уваги не звернув, не роз'яснив ОСОБА_4 право на розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, чим допустив порушення прав засудженого.

Детально:

Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року ОСОБА_4 засуджено:

  • за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
  • за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
  • за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2014 року вирок місцевого суду залишено без змін. 

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Посилається на ту обставину, що засудженому не було роз'яснено право на розгляд кримінального провадження судом присяжних, чим було порушено його право на захист. Вважає, що судом апеляційної інстанції вказане порушення усунуто не було.                        

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 

ОСОБА_4 засуджено за те, що він у період часу з лютого по березень 2012 року, перебуваючи по АДРЕСА_2., таємно викрав 3000 грн.

22 вересня 2013 року, приблизно о 22 год. ОСОБА_4, перебуваючи по АДРЕСА_2., маючи умисел вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_5 наніс їй два удари праскою та два удари дерев'яною тумбою по голові. Після відмови ОСОБА_5 дати йому грошові кошти, ОСОБА_4, маючи умисел на її умисне вбивство з корисливих мотивів, вимагаючи гроші перерізав потерпілій ножем шию, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких остання померла. Після цього, ОСОБА_4, обшукавши приміщення будинку, таємно викрав  8000 доларів США та приблизно 4900 грн. 

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за які його засуджено  та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються. 

Згідно із ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. 

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, та 11 до Конвенції проголошує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Частиною 3 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі 3-х професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі 2-х професійних суддів та трьох присяжних. 

Відповідно до ст. 384 КПК України прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. 

Під час підготовчого судового засідання суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних обвинуваченому, якому дано право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

У відповідності до вимог статті 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такому, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Як убачається з кримінального провадження, в стадії досудового розслідування право на розгляд кримінального провадження за участю присяжних ОСОБА_4 не роз'яснювалося, прокурором також не роз'яснювалося ОСОБА_4 право на розгляд справи судом присяжних, про що свідчить відсутність письмового роз'яснення прокурора та зміст переліку документів, направлених до суду разом з обвинувальним актом.

Одночасно, вимоги ч. 1 ст. 384 КПК України зобов'язують роз'яснити обвинуваченому його право на розгляд провадження судом присяжних не лише прокурора, а й суд.

Із технічного запису судового засідання вбачається, що місцевий суд до виконання таких вимог підійшов формально, оскільки не з'ясував у прокурора даних щодо вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 384 КПК України. ОСОБА_4 приймав участь у підготовчому судовому засіданні, однак місцевий  суд не з'ясував у останнього, чи були роз'яснені йому прокурором положення ч. 1 ст. 384 КПК України, а також не роз'яснив таких вимог закону самостійно. 

Таким чином, розглянувши обвинувальний акт у підготовчому провадженні головуючий суддя на вказане порушення уваги не звернув, не роз'яснив ОСОБА_4 право на розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, чим допустив порушення прав засудженого.

Апеляційний суд при розгляді апеляційних скарг, в тому числі прокурора, який посилався на вказане порушення, не звернув уваги, відповіді на доводи апеляційної скарги не дав, також допустивши  істотне порушення кримінального процесуального закону. 

Зазначені вище порушення є підставою для скасування судових рішень у даному кримінальному провадженні. 

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Скасувати вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 серпня 2014 року щодо ОСОБА_4 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

                                                                                          

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ; 

25 лютого 2016 року

Справа № 5-690км15

" data-url="http://open-court.org/practice/559/12637/">
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар. Увійти