Приєднатися

Факт неналежного повідомлення боржника про торги не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними

Факт неналежного повідомлення боржника про торги не є достатньою підставою для визнання торгів недійсними

17.12.2017
750

Частиною п'ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за цією ж датою за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна.  

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, розглядаючи питання про дотримання піж час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. 

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки факт реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, та факт неналежного повідомлення боржника (поштове направлення не містило опису вкладення та повідомлення про вручення) не вплинули на результати торгів; при цьому суди встановили, що права і законні інтереси особи, яка оспорювала ці прилюдні торги та яка є боржником у зобов'язанні, внаслідок невиконання якого з неї судовим рішенням стягнуто заборгованість, порушені не були.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (№ 6-1884цс15), 25 листопада 2015 року  (№ 6-1749цс15), 13 квітня 2016 року (№ 6-2988цс15), 29 червня 2016 року (№ 6-370цс16 та №6-547цс16), наданих заявником для порівняння.  

Постанова Верховного Суду України

Дата: 29.11.2017

Справа № 668/5633/14-ц



Частиною п'ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за цією ж датою за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна.  

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, розглядаючи питання про дотримання піж час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. 

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки факт реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, та факт неналежного повідомлення боржника (поштове направлення не містило опису вкладення та повідомлення про вручення) не вплинули на результати торгів; при цьому суди встановили, що права і законні інтереси особи, яка оспорювала ці прилюдні торги та яка є боржником у зобов'язанні, внаслідок невиконання якого з неї судовим рішенням стягнуто заборгованість, порушені не були.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (№ 6-1884цс15), 25 листопада 2015 року  (№ 6-1749цс15), 13 квітня 2016 року (№ 6-2988цс15), 29 червня 2016 року (№ 6-370цс16 та №6-547цс16), наданих заявником для порівняння.  

Постанова Верховного Суду України

Дата: 29.11.2017

Справа № 668/5633/14-ц

" data-url="http://open-court.org/practice/570/16260/">
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар. Увійти

інше

17.12.2017 Виселення через борги: вимога письмового попередження про добровільне звільнення приміщення стосується лише позасудового врегулювання на підставі договору
17.12.2017 Виселення з "кредитного" житла - правомірне
17.12.2017 Порушення порядку встановлення ціни в ході торгів призводить до визнання правочину недійсним лише за умови порушення прав позивача
17.12.2017 Продаж майна з торгів є за своєю природою правочином купівлі-продажу
17.12.2017 ВСУ: вимоги до письмової форми договору банківського вкладу
18.02.2017 Відсутність письмового договору на постачання теплової енергії не звільняє від обов`язку сплатити заборгованість
21.01.2017 У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою
21.01.2017 Позовна давність у кредитних спорах про стягнення боргу відраховується з визначеного договором моменту сплати кожного платежу
21.01.2017 Вимоги до поручителя про погашення боргу можуть бути заявлені в строк 6 місяців
21.01.2017 Вимоги до поручителя можуть бути заявлені у визначений строк
21.01.2017 Порука вважається припиненою у разі зміни основного договору без згоди поручителя
21.01.2017 Іпотека пам'яток архітектури без отримання згоди органу охорони культурної спадщини не є однозначною підставою недійсності договору
16.01.2017 Стягуючи борг, суд не вправі визначати еквівалент гривневого боргу у доларах
16.01.2017 Записи на зворотному боці розписки - доказ погашення боргу