Приєднатися

Виступ Віктора Ющенка на заході ГО "Відкрита Україна"

Виступ Віктора Ющенка на заході ГО "Відкрита Україна"

13.12.2018
149

Категорія:
Наші заходи
Суд (область):
Найменування суду:
Суддя:
Судочинство:
Предмет розгляду:
Сторони:
Дата засідання: 06.12.2018
Результат розгляду:
Опис:

Круглий стіл: "Збройна агресія Росії: виклики світовому порядку та рішення для України"

Round Table ‘Russian Aggression: Challenges to the World Order and Solutions for Ukraine’

Ющенко Віктор Андрійович

[Президент України 2005 — 2010]

Viktor Yushchenko
[President of Ukraine 2005 — 2010]

«Я вважаю, що сьогодні ми на порядок дня поставили найголовніше питання, яке турбує кожного з 45 мільйонів українців. На мій погляд, питання звучить так: «Що відбувається на Сході й Півдні України? Що це за конфлікт? Який він має вимір? Це вимір вимір національний, і тому треба говорити про проблеми відносин всередині нації, чи це конфлікт міжнародний, зокрема регіональний, чи, можливо це конфлікт геополітичний?» Колись декілька тисяч років тому Арістотель сказав: «Ключове, якщо ви хочете дійти до правди, - дефініція, визначення, ясна класифікація того явища чи проблеми, які ми збираємося аналізувати». Я думаю, що в цьому питанні нам треба прикласти багато енергії, щоб ми стали однодумцями. Чи це класична, лінійна, мілітарна війна з явним агресором чи це антитерористична операція, тому що частина українців напала на українців. Знаєте, світ десять років тому переконали: «Грузія напала на Грузію, ну буває ж таке». Перед цим 27 років тому переконали: «Ну буває ж, що молдавани напали на молдаван? Буває». П’ять років переконали весь світ: «Та то українське питання». Я хочу сказати, якщо ми не можемо дати відповідь на безпекове питання, і не тільки в Україні, і зокрема в Європі, ми не можемо дати відповідь на жодне з питань, які стоять в порядку дня Європи чи України. Якби в нашій дискусії брав участь Вінстон Черчилль, я думаю, він би черговий раз сказав: «Шановні, політики, а ви не бачите, що, дивлячись на політичну карту Європи, від Балтії до Чорного моря до Каспійського моря пролягла широка висока металева завіса, яка розділяє два світи: один світ - скіфський, монгольський, феодальний, азійський (у сенсі географії), а другий - європейський демократичний». Ви не бачите, що це конфлікт геополітичний? На цій стіні на цьому металевому паркані сьогодні уже відбувається шість воєнних конфліктів: Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія, Крим, Придністров’я, Донбас. У кожному з цих конфліктів, хочу підкреслити, окупантом є Росія. До цих шести конфліктів додався декілька днів тому ще один - блокада Приазов’я. Так і хочеться запитати: «А хто наступний?» Хіба ми не розуміємо, що це тільки питання часу, хто наступний. І тому сумно, коли проходить 27 років і з шести конфліктів, які я назвав, не врегульований жоден. І цим я мушу сказати, що в нашій улюбленій Європи, у нашому демократичному світі, і європейському, і ширшому, за 30 років ми не знайшли жодної версії, як врегулювати цей конфлікт. Ми майстри того, як планувати проблему, і тому за останні 30 років Схід Європи став першою проблемою не тільки Європи. Це пояс нестабільності, це пояс дестабілізації. А в політичних європейських і судових інститутах ще є політики, які запитують: «По кому дзвонить дзвін?» Цим я хотів сказати, що якщо ми не даємо ясних визначень, якщо ми не зможемо політично змаркувати цей конфлікт, який відбувається чи на Донбасі, чи в Криму, чи в Придністров’ї, чи в Абхазії, ми не дамо геополітичної відповіді на те, як подібного роду конфлікти врегульовують. Москва набирає апетит, Москва стає нахабнішою, та політична корупція, з якою Москва зайшла в Європу, вона вскармлює тисячі прихильників такої політики або принаймні багато тисяч політиків, які просто можуть мовчати. А в таких речах мовчати - значить переходити на сторону окупанта. Це перша теза, яку я хотів виокремити і сказати, що безпекове питання, яке торкнулося України насправді має геополітичний вимір, і ніякий Захарченко, ніякий Плотницький, скільки б не говорили, він не є автор війни, він не є окупантом. Окупант далі стоїть, стоїть під Кремлем, це його політика. Так може тоді давайте визначимося: ми по ослу його чи по мішку? Це я підходжу до того, що якщо б ми усвідомили вимір того конфлікту, значить, ми б усвідомили, що інструментарій його врегулювання повинен бути симетричний, відповідний, геополітичний. Україна не може виробляти геополітичний інструмент в рамках національних політичних інститутів. Це місія наших колег, політиків на Заході, політиків в Америці і таке інше. Я думаю, що в ході нашої дискусії ми багато уваги приділимо цьому моменту, бо я сказав би, що це відправна точка в подальшій частині нашої дискусії - плані дій. Якщо б ми зробили правильну діагностику, звідки росте проблема, ми вже на 50 відсотків можемо правильно відповісти, чим вона лікується. І коли ми приходимо до другої частини нашої відповіді, постає питання - як нам діяти, який у нас план? З параграфу першого стає зрозуміло, що цей план, якщо він буде спиратися тільки на національні важелі, він буде слабкий і неуспішний. У цього плану повинен бути широкий міжнародний компонент, бо це виклик геополітичний і тому тут я сказав би, що я не розумію і не поділяю ті політичні думки, коли хтось каже, що дипломатичний порядок врегулювання є порядок самодостатній. Я думаю, що це глибока помилка. Ми повинні зрозуміти: ворог, з яким ми маємо справу і геополітичний масштаб конфлікту нас уже підштовхує на те, що треба готуватися до багатофакторної моделі відповіді. Не може дипломатичний компонент бути самодостатнім. Він може бути обов’язковим, так, але є ще мілітарний компонент. Коли про нього не згадуємо, здається, що дипломатія все зробить. Насправді уроки є інші: якщо ми не будемо володіти як мінімум пасивним арсеналом відповіді на щоденну агресію, у нас сил не з’явиться. Тому ми повинні говорити про мілітарний компонент, звісно пасивний, принаймні на цій стадії дебатів чи розмови. Але якщо ми його на порядок дня не поставимо, ми зраджуємо великій фундаментальній політичній роботі і внеску України (маю на увазі Будапештський меморандум 1994 року). Леонід Макарович про це постійно говорить: ми були переконані, що в 1994 році ми робимо колосальний внесок людству в припиненні Холодної війни. Наше відчуття було, що ми ставимо останню крапку на сторінці, яка продовжувалася 50 років. Ми порахували, що наші гаранти тримають слово, ми здали 1300 ядерних ракет, взамін отримали меморандум, якому повірили не тільки політики, а вся нація. Під меморандумом стоять підписи країн ядерного клубу. У нас п’ять років іде війна, можна запитати, а де наші гаранти? Де їх шукати? Це докір не тільки в ту сторону, у мене ще запитання: а скільки запитів ми направили? Якби парламент направив 9 запитів і на них не було відповідей або відповіді було б соромно читати, я не уявляю, як би сьогоднішній світ реагував у ядерній політиці з Іраном, з Північною Кореєю. Їм будуть розказувати ті ж казки, що й нам у 1994 році? Зараз друга відповідальність і другі зобов’язання. Ми не повинні дивитися на дипломатичний компонент як на константу: Мінськ-1, Мінськ-2. Чотири з половиною роки пройшло, ми втратили 60 тисяч вбитих і поранених. Ви вже маємо втрати масштабу Афганської війни. Жоден із десяти пунктів Мінськ-2 не виконаний. Чотири з половиною роки питання не рухається. Чи є в нас план модернізації, довершення, як мислили б нормальні відповідальні люди? Ми стоїмо, як сліпий біля стіни, і кажемо, що Мінськ-2 - свята святих. Зізнаємося собі: він не працює.Будемо й далі класти молодих хлопців і дівчат чи в нашому мудрому інтелігентному колі народиться ідея, як бути переконливішими і результативнішими і для світу, і для свого населення? План дій у нас є в порядку денному сьогодні, але я також хочу торкнутися питання переселенців, адже 1,7 мільйонів переселилися зі своєї материнської землі. Назвіть хоча б одну програму, яка працює по їхній медицині чи освіті чи робочих місцях. У нас нічого немає, більше того, немає жодної міжнародної програми. 1,7 мільйонів українських біженців - це найбільша міграція з травня 1945 року у Європі. Чому немає реакції? Чи можемо ми говорити про наші фінанси, наш економічний план? Якщо Захід розуміє, що ми боремося з ворогом геополітичним, чому в нас не працює жодна економічна програма? Адже економіка - це м’язи війни. 1% приросту, 2% - хіба це та економіка, з якою можна виграти? Ми чотири роки стоїмо в черзі до Міжнародного валютного фонду - це соромно. Ми не можемо зробити професійної кваліфікації того, що відбувається на Донбасі чи в Криму чи взагалі в Східній Європі. Не треба називати це українським питанням - це ваше питання, не забувайте інші конфлікти. Тут багато ще не сказано, але я сподіваюсь, що наші дебати допоможуть формалізувати наші позиції. Дуже ціную цю спробу поставити запитання на порядок дня. Було б добре, якби ми зустрічалися з якоюсь регулярністю і періодичністю і якби після наших дебатів з’являлись документи, які б ми клали на стіл Президенту, чи Організації Об’єднаних Націй, чи європейським політичним інституціям, щоб наша думка матеріалізувалася і передавалася далі. Це надзвичайно корисна конференція і я всім бажаю успіху! Дякую!»

______________________________________________

Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації "Відкрита Україна" та за генеральної підтримки юридичної компанії Lions Litigate. Проект об`єднує юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube "Відкритий Суд" і веб - сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу. На реалізацію мети Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя. Запрошуємо ознайомитися з метою Проекту "Відкритий Суд" за посиланням. Всі права належать ГО “Відкрита Україна”. Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО “Відкрита Україна”.

_____________________________________________________________________

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short - term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

The long - term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.

In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:

  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.

  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.

  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.

  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.

  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.

  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.

  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.

  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.



Круглий стіл: "Збройна агресія Росії: виклики світовому порядку та рішення для України"

Round Table ‘Russian Aggression: Challenges to the World Order and Solutions for Ukraine’

Ющенко Віктор Андрійович

[Президент України 2005 — 2010]

Viktor Yushchenko
[President of Ukraine 2005 — 2010]

«Я вважаю, що сьогодні ми на порядок дня поставили найголовніше питання, яке турбує кожного з 45 мільйонів українців. На мій погляд, питання звучить так: «Що відбувається на Сході й Півдні України? Що це за конфлікт? Який він має вимір? Це вимір вимір національний, і тому треба говорити про проблеми відносин всередині нації, чи це конфлікт міжнародний, зокрема регіональний, чи, можливо це конфлікт геополітичний?» Колись декілька тисяч років тому Арістотель сказав: «Ключове, якщо ви хочете дійти до правди, - дефініція, визначення, ясна класифікація того явища чи проблеми, які ми збираємося аналізувати». Я думаю, що в цьому питанні нам треба прикласти багато енергії, щоб ми стали однодумцями. Чи це класична, лінійна, мілітарна війна з явним агресором чи це антитерористична операція, тому що частина українців напала на українців. Знаєте, світ десять років тому переконали: «Грузія напала на Грузію, ну буває ж таке». Перед цим 27 років тому переконали: «Ну буває ж, що молдавани напали на молдаван? Буває». П’ять років переконали весь світ: «Та то українське питання». Я хочу сказати, якщо ми не можемо дати відповідь на безпекове питання, і не тільки в Україні, і зокрема в Європі, ми не можемо дати відповідь на жодне з питань, які стоять в порядку дня Європи чи України. Якби в нашій дискусії брав участь Вінстон Черчилль, я думаю, він би черговий раз сказав: «Шановні, політики, а ви не бачите, що, дивлячись на політичну карту Європи, від Балтії до Чорного моря до Каспійського моря пролягла широка висока металева завіса, яка розділяє два світи: один світ - скіфський, монгольський, феодальний, азійський (у сенсі географії), а другий - європейський демократичний». Ви не бачите, що це конфлікт геополітичний? На цій стіні на цьому металевому паркані сьогодні уже відбувається шість воєнних конфліктів: Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія, Крим, Придністров’я, Донбас. У кожному з цих конфліктів, хочу підкреслити, окупантом є Росія. До цих шести конфліктів додався декілька днів тому ще один - блокада Приазов’я. Так і хочеться запитати: «А хто наступний?» Хіба ми не розуміємо, що це тільки питання часу, хто наступний. І тому сумно, коли проходить 27 років і з шести конфліктів, які я назвав, не врегульований жоден. І цим я мушу сказати, що в нашій улюбленій Європи, у нашому демократичному світі, і європейському, і ширшому, за 30 років ми не знайшли жодної версії, як врегулювати цей конфлікт. Ми майстри того, як планувати проблему, і тому за останні 30 років Схід Європи став першою проблемою не тільки Європи. Це пояс нестабільності, це пояс дестабілізації. А в політичних європейських і судових інститутах ще є політики, які запитують: «По кому дзвонить дзвін?» Цим я хотів сказати, що якщо ми не даємо ясних визначень, якщо ми не зможемо політично змаркувати цей конфлікт, який відбувається чи на Донбасі, чи в Криму, чи в Придністров’ї, чи в Абхазії, ми не дамо геополітичної відповіді на те, як подібного роду конфлікти врегульовують. Москва набирає апетит, Москва стає нахабнішою, та політична корупція, з якою Москва зайшла в Європу, вона вскармлює тисячі прихильників такої політики або принаймні багато тисяч політиків, які просто можуть мовчати. А в таких речах мовчати - значить переходити на сторону окупанта. Це перша теза, яку я хотів виокремити і сказати, що безпекове питання, яке торкнулося України насправді має геополітичний вимір, і ніякий Захарченко, ніякий Плотницький, скільки б не говорили, він не є автор війни, він не є окупантом. Окупант далі стоїть, стоїть під Кремлем, це його політика. Так може тоді давайте визначимося: ми по ослу його чи по мішку? Це я підходжу до того, що якщо б ми усвідомили вимір того конфлікту, значить, ми б усвідомили, що інструментарій його врегулювання повинен бути симетричний, відповідний, геополітичний. Україна не може виробляти геополітичний інструмент в рамках національних політичних інститутів. Це місія наших колег, політиків на Заході, політиків в Америці і таке інше. Я думаю, що в ході нашої дискусії ми багато уваги приділимо цьому моменту, бо я сказав би, що це відправна точка в подальшій частині нашої дискусії - плані дій. Якщо б ми зробили правильну діагностику, звідки росте проблема, ми вже на 50 відсотків можемо правильно відповісти, чим вона лікується. І коли ми приходимо до другої частини нашої відповіді, постає питання - як нам діяти, який у нас план? З параграфу першого стає зрозуміло, що цей план, якщо він буде спиратися тільки на національні важелі, він буде слабкий і неуспішний. У цього плану повинен бути широкий міжнародний компонент, бо це виклик геополітичний і тому тут я сказав би, що я не розумію і не поділяю ті політичні думки, коли хтось каже, що дипломатичний порядок врегулювання є порядок самодостатній. Я думаю, що це глибока помилка. Ми повинні зрозуміти: ворог, з яким ми маємо справу і геополітичний масштаб конфлікту нас уже підштовхує на те, що треба готуватися до багатофакторної моделі відповіді. Не може дипломатичний компонент бути самодостатнім. Він може бути обов’язковим, так, але є ще мілітарний компонент. Коли про нього не згадуємо, здається, що дипломатія все зробить. Насправді уроки є інші: якщо ми не будемо володіти як мінімум пасивним арсеналом відповіді на щоденну агресію, у нас сил не з’явиться. Тому ми повинні говорити про мілітарний компонент, звісно пасивний, принаймні на цій стадії дебатів чи розмови. Але якщо ми його на порядок дня не поставимо, ми зраджуємо великій фундаментальній політичній роботі і внеску України (маю на увазі Будапештський меморандум 1994 року). Леонід Макарович про це постійно говорить: ми були переконані, що в 1994 році ми робимо колосальний внесок людству в припиненні Холодної війни. Наше відчуття було, що ми ставимо останню крапку на сторінці, яка продовжувалася 50 років. Ми порахували, що наші гаранти тримають слово, ми здали 1300 ядерних ракет, взамін отримали меморандум, якому повірили не тільки політики, а вся нація. Під меморандумом стоять підписи країн ядерного клубу. У нас п’ять років іде війна, можна запитати, а де наші гаранти? Де їх шукати? Це докір не тільки в ту сторону, у мене ще запитання: а скільки запитів ми направили? Якби парламент направив 9 запитів і на них не було відповідей або відповіді було б соромно читати, я не уявляю, як би сьогоднішній світ реагував у ядерній політиці з Іраном, з Північною Кореєю. Їм будуть розказувати ті ж казки, що й нам у 1994 році? Зараз друга відповідальність і другі зобов’язання. Ми не повинні дивитися на дипломатичний компонент як на константу: Мінськ-1, Мінськ-2. Чотири з половиною роки пройшло, ми втратили 60 тисяч вбитих і поранених. Ви вже маємо втрати масштабу Афганської війни. Жоден із десяти пунктів Мінськ-2 не виконаний. Чотири з половиною роки питання не рухається. Чи є в нас план модернізації, довершення, як мислили б нормальні відповідальні люди? Ми стоїмо, як сліпий біля стіни, і кажемо, що Мінськ-2 - свята святих. Зізнаємося собі: він не працює.Будемо й далі класти молодих хлопців і дівчат чи в нашому мудрому інтелігентному колі народиться ідея, як бути переконливішими і результативнішими і для світу, і для свого населення? План дій у нас є в порядку денному сьогодні, але я також хочу торкнутися питання переселенців, адже 1,7 мільйонів переселилися зі своєї материнської землі. Назвіть хоча б одну програму, яка працює по їхній медицині чи освіті чи робочих місцях. У нас нічого немає, більше того, немає жодної міжнародної програми. 1,7 мільйонів українських біженців - це найбільша міграція з травня 1945 року у Європі. Чому немає реакції? Чи можемо ми говорити про наші фінанси, наш економічний план? Якщо Захід розуміє, що ми боремося з ворогом геополітичним, чому в нас не працює жодна економічна програма? Адже економіка - це м’язи війни. 1% приросту, 2% - хіба це та економіка, з якою можна виграти? Ми чотири роки стоїмо в черзі до Міжнародного валютного фонду - це соромно. Ми не можемо зробити професійної кваліфікації того, що відбувається на Донбасі чи в Криму чи взагалі в Східній Європі. Не треба називати це українським питанням - це ваше питання, не забувайте інші конфлікти. Тут багато ще не сказано, але я сподіваюсь, що наші дебати допоможуть формалізувати наші позиції. Дуже ціную цю спробу поставити запитання на порядок дня. Було б добре, якби ми зустрічалися з якоюсь регулярністю і періодичністю і якби після наших дебатів з’являлись документи, які б ми клали на стіл Президенту, чи Організації Об’єднаних Націй, чи європейським політичним інституціям, щоб наша думка матеріалізувалася і передавалася далі. Це надзвичайно корисна конференція і я всім бажаю успіху! Дякую!»

______________________________________________

Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації "Відкрита Україна" та за генеральної підтримки юридичної компанії Lions Litigate. Проект об`єднує юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube "Відкритий Суд" і веб - сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу. На реалізацію мети Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя. Запрошуємо ознайомитися з метою Проекту "Відкритий Суд" за посиланням. Всі права належать ГО “Відкрита Україна”. Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО “Відкрита Україна”.

_____________________________________________________________________

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short - term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

The long - term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.

In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:

  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.

  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.

  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.

  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.

  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.

  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.

  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.

  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.


" data-url="http://open-court.org/video/521/17467/">
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар. Увійти

Подібне відео

У Харкові стартував проект "Відкритий Суд" У Харкові стартував проект "Відкритий Су...

30.03.2016
Експерт проекту "Відкритий Суд" Олег Березюк про е-декларування Експерт проекту "Відкритий Суд" Оле...

07.11.2016
Суд скасував споживчий кошик: обговорення Суд скасував споживчий кошик: обговорення...

20.08.2018
Курдельчук Данило Маркович на Міжнародному Форумі Правосуддя Курдельчук Данило Маркович на Міжнародному Фо...

21.04.2016
Круглий стіл [ч. 2]: "Збройна агресія Росії: виклики світовому порядку та рішення для України" Круглий стіл [ч. 2]: "Збройна агресія Ро...

13.12.2018
Сюжет Інтер про зусилля правозахисників щодо зміни споживчого кошику Сюжет Інтер про зусилля правозахисників щодо ...

08.10.2018
Виступ Миколи Радченка на заході ГО "Відкрита Україна" Виступ Миколи Радченка на заході ГО "Від...

19.12.2018
Відкритий Суд. Прес - конференція у Харкові Відкритий Суд. Прес - конференція у Харкові...

02.11.2017
В Украине стартовал публичный мониторинг судебных процессов в рамках проекта «Открытый Суд» В Украине стартовал публичный мониторинг суде...

30.03.2016
Про Відкритий Суд та судовий позов про перегляд споживчого кошику Про Відкритий Суд та судовий позов про перегл...

10.05.2018
Запитання до Кабінету Міністрів у справі про незаконність прожиткового мінімуму Запитання до Кабінету Міністрів у справі про ...

12.09.2018
Круглий стіл: «Авторитет і довіра до судової влади: національне опитування» Круглий стіл: «Авторитет і довіра до судової ...

23.12.2016
В Україні засновано Комітет Етики Правосуддя В Україні засновано Комітет Етики Правосуддя...

31.03.2016
Виступ Івана Зайця на заході ГО "Відкрита Україна" Виступ Івана Зайця на заході ГО "Відкрит...

17.12.2018
Відкритий Суд про групу експертів проекту Відкритий Суд про групу експертів проекту...

03.11.2017
Сторона у справі про відеофіксацію та довіру до суду Сторона у справі про відеофіксацію та довіру ...

21.09.2018
В РАМКАХ ПРОЕКТА «ОТКРЫТЫЙ СУД» ОДЕССКИЕ СТУДЕНТЫ ПРОВЕРЯЮТ «ПРОЗРАЧНОСТЬ» СУДЕБНОЙ СИСТЕМЫ В РАМКАХ ПРОЕКТА «ОТКРЫТЫЙ СУД» ОДЕССКИЕ СТУД...

30.03.2016
Mark Segal, EU Project leading expert about Open Court Project Mark Segal, EU Project leading expert about O...

24.11.2017
Олеся Батрин про Проект "Відкритий Суд" Олеся Батрин про Проект "Відкритий Суд&q...

27.11.2017
Позиція Мінсоцполітики у справі про незаконність прожиткового мінімуму Позиція Мінсоцполітики у справі про незаконні...

13.09.2018