Виступ Віктора Рудь на заході ГО "Відкрита Україна"

Виступ Віктора Рудь на заході ГО "Відкрита Україна"

13.12.2018

Категорія:
Наші заходи
Суд (область):
Найменування суду:
Суддя:
Судочинство:
Предмет розгляду:
Сторони:
Дата засідання: 06.12.2018
Результат розгляду:
Опис:

Круглий стіл: "Збройна агресія Росії: виклики світовому порядку та рішення для України"

Round Table ‘Russian Aggression: Challenges to the World Order and Solutions for Ukraine’

Віктор Рудь

[Голова комітету міжнародних зв’язків UABA [Україно - Американська Асоціація Правників]

Victor Rud

[Committee on International Affairs and Foreign Policy, UABA [Ukrainian American Bar Association], Chairman]

«Вітаю всіх учасників та присутніх на цій конференції, дуже дякую організаторам, що дали мені нагоду поділитися своїми думками. Кілька слів сам за себе – я уроджений в Америці, батьки мої – політичні біженці, опинилися в Америці після Другої Світової Війни. Мати моя з Харкова, мій батько з села Нехвороща, Полтавська область. Закінчив я Гарвардський університет, а тоді правничий факультет на університеті Дук. Я один з основоположників та бувший голова Товариства українських правників Америки, тепер очолюю Комітет закордонних справ. Працював я правником у приватній потужній фірмі на Уолл-стріт, а тоді перейшов, став юрист-консулом для великої міжнародної корпорації і працював довгі роки в галузі крупних комерційних транзакцій по цілому світі.

Я дуже часто задаю питання, дуже просте, але ключове, коли зустрічаюся з урядовцями та іншими чиновниками, чи то в Америці, чи в Європі, чи в Японії – як це таке може бути, що Західні держави ніяк не можуть собі дати ради з Путіним? Росія ж одна держава, нічого собою не представляє, нічого не має, крім газу, а демократія просто не знає що робити, і це вже тягнеться п’ять років. І це не одна держава, не 2, не 3, а включно з Америкою це доходить до 20-25-30 держав, які знаходяться під загрозою майбутньої атаки, нападу. Якби це Німеччина була навалилася на Данію, на Чехію, на Польщу, тим більше, коли вона була б під управлінням бувшим гестапівцем, то така ситуація існувала буквально б  тиждень, а далі була б заглушена, цілий світ став би дибом.

Чому така ситуація зараз в Україні між Росією і Західним світом? Відповідей і чинників тут дуже багато. Перше, не пережили на Заході те, що пережила Україна, вони навіть не розуміють, не попробували такого на своїй шкірі. Історію вони не знають, не цікавляться, отже вони не мають і не можуть передбачити, що на них чекає, вони не мають дороговказу. Тоді, коли Путін зачав святкувати Сталіна у 90-х роках, це нікого тут не заколихало. Олександр Дугін у 1997 році написав, накреслив план нападу на Захід, знову ж таки нічого, ніякої реакції не було. По нашій стороні, в Америці, бувший чиновник Державного департаменту написав коротеньку книгу за Україну і каже, що Україна це є ключ до 21 століття. Що 21 століття буде таким кривавим, яким було 20, і Україна це є ключ до того всього. Знову ніякої реакції. На а яка ж реакція була? Президент Клінтон запросив, щоб Росія долучилася до групи Великої Сімки, а де ж у цьому всьому були експерти? Фіона Гел, теперішня голова російського відділу Національної ради безпеки при Білому Домі у вересні 2004 року написала статтю у Нью-Йорк Таймс, заголовок був «Не станьмо критикувати Путіна, а треба нам йому допомагати». Як же це трапилось, уявіть собі? Він скликав її і інших представників think tanks, інститутів, західних журналістів, наговорив їм про так званий тероризм і терористів з Чечні і пустив їх, а вони тоді розголошували те, що він їм наговорив. Ну, пізно тепер Фіона Гел потрохи пробуджується. Так же само і з Кондоліза Райс, у 2000 році у лютому, сказала, що ми будемо знати, хто це за людина Путін, чи ми зможемо із ним працювати, і довіряти йому на підставі яких він законів проведе стосовно оподаткування. Я написав їй листа у грудні 2004 року, сказав, що Путін має намір вживати Україну, так, як точку опори Архімеда, перевернути цілу кулю догори ногами на ущерб для стратегічних інтересів Америки, і що Америка мусить захищати Україну, бо до цього дійде, і на це все будуть дивитися Північна Корея, Іран, Китай, тим більше, що Україна здала свою ядерну зброю. У той же час, як я їй писав, у грудні 2004 року, я цього не знав, але вона в той час була на дачі у Москві із Путіним, він увійшов у кімнату з Януковичем, показав на нього пальцем і говорить: «Оце мій представник у Україні, зрозумій чітко, Україна – це моя». Вона тоді готувалася на переслухування перед Сенатом на пост Державного секретаря, цього не було згадано. Нічого не було сказано, не написано аж доки 9,5 років пройшло від грудня 2004 року і аж тоді, як був навал на Крим, аж тоді у березні 2014 року вона написала статтю у газеті Вашингтон Пост «Чи Америка врешті-решт прокинеться внаслідок подій в Україні?». А де ж вона була до цього часу? Де всі були? Ще які є тут чинники?

Прикро казати, але багато людей ще дивляться на Україну, як на частину Росії. Говорять, кажуть, пишуть вони, що окрема держава, самостійна, треба дотримувати міжнародне право, Україну в члени НАТО і так далі, але підсвідомо у них ще є поняття, те, яке було в них закорінене, коли вони ще вчилися в університетах, коли викладали історію Росії, так як в Америці і в Європі викладали історію Росії як ще за царських часів. Оце все починається с Росії, тисячоліття Росії і так далі. Це в них ще ними керує, хоча вони у цьому не будуть признаватися, але в розмовах ви це почуєте, відчуєте.

Ще що, Немає на Заході великого терпіння. Не дивляться люди на перед, не можуть вони передбачити п’ять-десять-двадцять років назад, це вже я вам говорив. Але терпіння немає в них, вони хочуть результатів вже сьогодні-завтра. Бізнес, гроші, комерційні зв’язки, вони й далі існують, незважаючи на санкції, певно не так, як були, але вони існують. Бувший президент К.. Коледжу у 20-х роках сказав, що бізнес Америки – це сам бізнес, і без тої підтримки Радянський Союз не тримався б, не став би на ноги, і Росія б далі не трималася, якби не західно-американські технології і кредити. Один великий плюс у тому всьому це, що Путін вторгнувся у вибори американські у 2016 році, а воно фактично було і перед тим, а також у вибори в Європі. І тепер люди бачать на своєму власному порозі – о, чекайте, що ж це Росія, що це вона робить? Без всього цього, без того, що Путін зробив у цій галузі, люди й далі б спали. Підтримку, яку Україна має в Американському Конгресі, та підтримка була б на 50% менша, якби не оця ситуація з виборами. Певно є всякі суперечки, але все ж таки. Ну далі, що далі. Захід і Америка мають зрозуміти, що стратегічне значення України полягає не в самій Україні, але значення полягає у висновках і заключеннях інших держав (Китай, Північна Корея, Іран). Як вони дивляться на те, що Америка і Західні держави роблять стосовно Росії у рамках ситуації в Україні, які висновки вони роблять. Отже, ситуацію в Україні можна взяти і помножити на декілька раз і то є стратегічне значення тої України. Ще що? Що Україна здала ядерну зброю, Будапештський меморандум. Нам не треба дуже хвилюватися, що американці кажуть, що вони користувалися словом «guarantee» чи то «assurances», тобто запевнення, а ми переклали це на «гарантії», тобто запевнення. В англійській мові жодної юридичної різниці немає між словом «assurances» і «guarantee», гарантія і запевнення, це все то саме. Аби меморандум був більш детально накреслений і написаний, так щоб сказати, а що Америка і Британія будуть робити, якщо Росія нападе на Україну, так, то було б ліпше, але світ на це не звертає увагу. Політична глобальна реальність є що Україна здала зброю, здала Росії, здала бо Америка наполягала на цьому, Америка дала якісь затвердження, гарантії, як би це не називалося, і що далі? Що воно дало? Нічого, ще гірша ситуація стала. Оце та глобальна реальність і треба знати, як цим керуватися і як цим скористатись.

Ще один чинник, що треба про це говорити – НАТО зараз проходить через певну кризу довіри між своїми членами. Зараз виринають питання, чи дійсно всі будуть стояти як один проти Росії чи ні, як буде напад на одного, меншого члена НАТО, чи всі будуть діяти як прописано, чи ні? Україна дала НАТО величезну можливість зараз доказати своїм власним членам, що так, вони всі одностайно стоять один за друга. Власне тому Що Україна не є членом НАТО, але що НАТО буде підтримувати Україну своїми військами, не людьми, а технікою і іншою допомогою, власне це тоді може підкосити і може навіть знейтралізувати кризу довіри всередині НАТО.

Об’єднані Нації, я ще не чув такого аргументу, який саме. ООН були зорганізовані внаслідок війни в Європі взагалі, але особливо в Європі. А війна в Європі була створена Гітлером чому? Щоб завоювати Україну. Після війни партнер гітлерівський, Сталін, захопив більше території людства, чим Гітлер мав. Отже, хто виграв? А тепер Росія, та сама ж Москва, нападає на ту саму жертву, що була жертвою перед Гітлером – Україну.  І оце таке замкнуте коло, і про це також треба говорити і доводити людям до відома. Треба сказати Америці і іншим державам, ми знаємо добре і розуміємо про ту корупцію в Україні. Але чому ж а корупція? Де ж ті гроші опиняються? Це ж є власне корупція не тільки в Україні, а корупція фінансово-економічних установ на Заході, гроші олігархів опиняються в банках на Заході, то ви замкніть ті банки і замкніть ті гроші. І досить нам чути за ту корупцію від вас, бо ми самі про це знаємо і робимо те, що ми можемо. І прошу нам допоможіть отаким способом, а не тільки словами.

Остання річ – останні дві точки. Голодомор – ви ж визнали Радянський Союз дипломатично 16 листопада 1933 року знову ж таки з комерційних і бізнесових міркувань, знаючи, що робиться в Україні, яке знищення людства і українського етносу і мільйони жертв, а де ж ваша совість і відповідальність? Ви фактично  поставили Радянський Союз на ноги економічно і тим дали, допомогли щоб Москва знищила український народ. А тепер бачите що це є, і що перед вами стоїть. Охоронятися, захищатися – це для вас не є стратегія, для Америки, для Заходу. Це є просто інстинкт, це є реакція інстинктивна, хоч навіть зараз той інстинкт недостатньо розбуджений. Треба обернути карти проти Москви, щоб Москва сама захищалася проти Заходу. Треба зужити психіку, ментальність і підхід проти Дуніна і Путіна проти Москви, так же само як вона це робить проти Західних держав. От тоді може оці 20-25-30 держав можуть уже довести цю справу до кінця на їхню користь. Я вам дуже дякую за увагу, за час, бажаю вам успіхів, Слава Україні!»

______________________________________________

Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації "Відкрита Україна" та за генеральної підтримки юридичної компанії Lions Litigate. Проект об`єднує юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube "Відкритий Суд" і веб - сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу. На реалізацію мети Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя. Запрошуємо ознайомитися з метою Проекту "Відкритий Суд" за посиланням. Всі права належать ГО “Відкрита Україна”. Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО “Відкрита Україна”.

_____________________________________________________________________

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short - term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

The long - term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.

In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:

  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.

  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.

  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.

  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.

  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.

  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.

  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.

  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.




Круглий стіл: "Збройна агресія Росії: виклики світовому порядку та рішення для України"

Round Table ‘Russian Aggression: Challenges to the World Order and Solutions for Ukraine’

Віктор Рудь

[Голова комітету міжнародних зв’язків UABA [Україно - Американська Асоціація Правників]

Victor Rud

[Committee on International Affairs and Foreign Policy, UABA [Ukrainian American Bar Association], Chairman]

«Вітаю всіх учасників та присутніх на цій конференції, дуже дякую організаторам, що дали мені нагоду поділитися своїми думками. Кілька слів сам за себе – я уроджений в Америці, батьки мої – політичні біженці, опинилися в Америці після Другої Світової Війни. Мати моя з Харкова, мій батько з села Нехвороща, Полтавська область. Закінчив я Гарвардський університет, а тоді правничий факультет на університеті Дук. Я один з основоположників та бувший голова Товариства українських правників Америки, тепер очолюю Комітет закордонних справ. Працював я правником у приватній потужній фірмі на Уолл-стріт, а тоді перейшов, став юрист-консулом для великої міжнародної корпорації і працював довгі роки в галузі крупних комерційних транзакцій по цілому світі.

Я дуже часто задаю питання, дуже просте, але ключове, коли зустрічаюся з урядовцями та іншими чиновниками, чи то в Америці, чи в Європі, чи в Японії – як це таке може бути, що Західні держави ніяк не можуть собі дати ради з Путіним? Росія ж одна держава, нічого собою не представляє, нічого не має, крім газу, а демократія просто не знає що робити, і це вже тягнеться п’ять років. І це не одна держава, не 2, не 3, а включно з Америкою це доходить до 20-25-30 держав, які знаходяться під загрозою майбутньої атаки, нападу. Якби це Німеччина була навалилася на Данію, на Чехію, на Польщу, тим більше, коли вона була б під управлінням бувшим гестапівцем, то така ситуація існувала буквально б  тиждень, а далі була б заглушена, цілий світ став би дибом.

Чому така ситуація зараз в Україні між Росією і Західним світом? Відповідей і чинників тут дуже багато. Перше, не пережили на Заході те, що пережила Україна, вони навіть не розуміють, не попробували такого на своїй шкірі. Історію вони не знають, не цікавляться, отже вони не мають і не можуть передбачити, що на них чекає, вони не мають дороговказу. Тоді, коли Путін зачав святкувати Сталіна у 90-х роках, це нікого тут не заколихало. Олександр Дугін у 1997 році написав, накреслив план нападу на Захід, знову ж таки нічого, ніякої реакції не було. По нашій стороні, в Америці, бувший чиновник Державного департаменту написав коротеньку книгу за Україну і каже, що Україна це є ключ до 21 століття. Що 21 століття буде таким кривавим, яким було 20, і Україна це є ключ до того всього. Знову ніякої реакції. На а яка ж реакція була? Президент Клінтон запросив, щоб Росія долучилася до групи Великої Сімки, а де ж у цьому всьому були експерти? Фіона Гел, теперішня голова російського відділу Національної ради безпеки при Білому Домі у вересні 2004 року написала статтю у Нью-Йорк Таймс, заголовок був «Не станьмо критикувати Путіна, а треба нам йому допомагати». Як же це трапилось, уявіть собі? Він скликав її і інших представників think tanks, інститутів, західних журналістів, наговорив їм про так званий тероризм і терористів з Чечні і пустив їх, а вони тоді розголошували те, що він їм наговорив. Ну, пізно тепер Фіона Гел потрохи пробуджується. Так же само і з Кондоліза Райс, у 2000 році у лютому, сказала, що ми будемо знати, хто це за людина Путін, чи ми зможемо із ним працювати, і довіряти йому на підставі яких він законів проведе стосовно оподаткування. Я написав їй листа у грудні 2004 року, сказав, що Путін має намір вживати Україну, так, як точку опори Архімеда, перевернути цілу кулю догори ногами на ущерб для стратегічних інтересів Америки, і що Америка мусить захищати Україну, бо до цього дійде, і на це все будуть дивитися Північна Корея, Іран, Китай, тим більше, що Україна здала свою ядерну зброю. У той же час, як я їй писав, у грудні 2004 року, я цього не знав, але вона в той час була на дачі у Москві із Путіним, він увійшов у кімнату з Януковичем, показав на нього пальцем і говорить: «Оце мій представник у Україні, зрозумій чітко, Україна – це моя». Вона тоді готувалася на переслухування перед Сенатом на пост Державного секретаря, цього не було згадано. Нічого не було сказано, не написано аж доки 9,5 років пройшло від грудня 2004 року і аж тоді, як був навал на Крим, аж тоді у березні 2014 року вона написала статтю у газеті Вашингтон Пост «Чи Америка врешті-решт прокинеться внаслідок подій в Україні?». А де ж вона була до цього часу? Де всі були? Ще які є тут чинники?

Прикро казати, але багато людей ще дивляться на Україну, як на частину Росії. Говорять, кажуть, пишуть вони, що окрема держава, самостійна, треба дотримувати міжнародне право, Україну в члени НАТО і так далі, але підсвідомо у них ще є поняття, те, яке було в них закорінене, коли вони ще вчилися в університетах, коли викладали історію Росії, так як в Америці і в Європі викладали історію Росії як ще за царських часів. Оце все починається с Росії, тисячоліття Росії і так далі. Це в них ще ними керує, хоча вони у цьому не будуть признаватися, але в розмовах ви це почуєте, відчуєте.

Ще що, Немає на Заході великого терпіння. Не дивляться люди на перед, не можуть вони передбачити п’ять-десять-двадцять років назад, це вже я вам говорив. Але терпіння немає в них, вони хочуть результатів вже сьогодні-завтра. Бізнес, гроші, комерційні зв’язки, вони й далі існують, незважаючи на санкції, певно не так, як були, але вони існують. Бувший президент К.. Коледжу у 20-х роках сказав, що бізнес Америки – це сам бізнес, і без тої підтримки Радянський Союз не тримався б, не став би на ноги, і Росія б далі не трималася, якби не західно-американські технології і кредити. Один великий плюс у тому всьому це, що Путін вторгнувся у вибори американські у 2016 році, а воно фактично було і перед тим, а також у вибори в Європі. І тепер люди бачать на своєму власному порозі – о, чекайте, що ж це Росія, що це вона робить? Без всього цього, без того, що Путін зробив у цій галузі, люди й далі б спали. Підтримку, яку Україна має в Американському Конгресі, та підтримка була б на 50% менша, якби не оця ситуація з виборами. Певно є всякі суперечки, але все ж таки. Ну далі, що далі. Захід і Америка мають зрозуміти, що стратегічне значення України полягає не в самій Україні, але значення полягає у висновках і заключеннях інших держав (Китай, Північна Корея, Іран). Як вони дивляться на те, що Америка і Західні держави роблять стосовно Росії у рамках ситуації в Україні, які висновки вони роблять. Отже, ситуацію в Україні можна взяти і помножити на декілька раз і то є стратегічне значення тої України. Ще що? Що Україна здала ядерну зброю, Будапештський меморандум. Нам не треба дуже хвилюватися, що американці кажуть, що вони користувалися словом «guarantee» чи то «assurances», тобто запевнення, а ми переклали це на «гарантії», тобто запевнення. В англійській мові жодної юридичної різниці немає між словом «assurances» і «guarantee», гарантія і запевнення, це все то саме. Аби меморандум був більш детально накреслений і написаний, так щоб сказати, а що Америка і Британія будуть робити, якщо Росія нападе на Україну, так, то було б ліпше, але світ на це не звертає увагу. Політична глобальна реальність є що Україна здала зброю, здала Росії, здала бо Америка наполягала на цьому, Америка дала якісь затвердження, гарантії, як би це не називалося, і що далі? Що воно дало? Нічого, ще гірша ситуація стала. Оце та глобальна реальність і треба знати, як цим керуватися і як цим скористатись.

Ще один чинник, що треба про це говорити – НАТО зараз проходить через певну кризу довіри між своїми членами. Зараз виринають питання, чи дійсно всі будуть стояти як один проти Росії чи ні, як буде напад на одного, меншого члена НАТО, чи всі будуть діяти як прописано, чи ні? Україна дала НАТО величезну можливість зараз доказати своїм власним членам, що так, вони всі одностайно стоять один за друга. Власне тому Що Україна не є членом НАТО, але що НАТО буде підтримувати Україну своїми військами, не людьми, а технікою і іншою допомогою, власне це тоді може підкосити і може навіть знейтралізувати кризу довіри всередині НАТО.

Об’єднані Нації, я ще не чув такого аргументу, який саме. ООН були зорганізовані внаслідок війни в Європі взагалі, але особливо в Європі. А війна в Європі була створена Гітлером чому? Щоб завоювати Україну. Після війни партнер гітлерівський, Сталін, захопив більше території людства, чим Гітлер мав. Отже, хто виграв? А тепер Росія, та сама ж Москва, нападає на ту саму жертву, що була жертвою перед Гітлером – Україну.  І оце таке замкнуте коло, і про це також треба говорити і доводити людям до відома. Треба сказати Америці і іншим державам, ми знаємо добре і розуміємо про ту корупцію в Україні. Але чому ж а корупція? Де ж ті гроші опиняються? Це ж є власне корупція не тільки в Україні, а корупція фінансово-економічних установ на Заході, гроші олігархів опиняються в банках на Заході, то ви замкніть ті банки і замкніть ті гроші. І досить нам чути за ту корупцію від вас, бо ми самі про це знаємо і робимо те, що ми можемо. І прошу нам допоможіть отаким способом, а не тільки словами.

Остання річ – останні дві точки. Голодомор – ви ж визнали Радянський Союз дипломатично 16 листопада 1933 року знову ж таки з комерційних і бізнесових міркувань, знаючи, що робиться в Україні, яке знищення людства і українського етносу і мільйони жертв, а де ж ваша совість і відповідальність? Ви фактично  поставили Радянський Союз на ноги економічно і тим дали, допомогли щоб Москва знищила український народ. А тепер бачите що це є, і що перед вами стоїть. Охоронятися, захищатися – це для вас не є стратегія, для Америки, для Заходу. Це є просто інстинкт, це є реакція інстинктивна, хоч навіть зараз той інстинкт недостатньо розбуджений. Треба обернути карти проти Москви, щоб Москва сама захищалася проти Заходу. Треба зужити психіку, ментальність і підхід проти Дуніна і Путіна проти Москви, так же само як вона це робить проти Західних держав. От тоді може оці 20-25-30 держав можуть уже довести цю справу до кінця на їхню користь. Я вам дуже дякую за увагу, за час, бажаю вам успіхів, Слава Україні!»

______________________________________________

Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації "Відкрита Україна" та за генеральної підтримки юридичної компанії Lions Litigate. Проект об`єднує юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube "Відкритий Суд" і веб - сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу. На реалізацію мети Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя. Запрошуємо ознайомитися з метою Проекту "Відкритий Суд" за посиланням. Всі права належать ГО “Відкрита Україна”. Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО “Відкрита Україна”.

_____________________________________________________________________

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short - term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

The long - term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.

In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:

  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.

  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.

  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.

  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.

  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.

  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.

  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.

  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.



" data-url="http://open-court.org/video/521/17475/">
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар. Увійти