Приєднатися

Виступ Віктора Шишкіна на заході ГО "Відкрита Україна"

Виступ Віктора Шишкіна на заході ГО "Відкрита Україна"

17.12.2018
124

Категорія:
Наші заходи
Суд (область):
Найменування суду:
Суддя:
Судочинство:
Предмет розгляду:
Сторони:
Дата засідання: 06.12.2018
Результат розгляду:
Опис:

Круглий стіл: "Збройна агресія Росії: виклики світовому порядку та рішення для України"

Round Table ‘Russian Aggression: Challenges to the World Order and Solutions for Ukraine’

Шишкін Віктор Іванович

[Перший Генеральний прокурор України [1991 — 1993], Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань, суддя Конституційного Суду України [2006-2015]

Viktor Shyshkin

[1st Prosecutor General of Ukraine [1991-1993], former Member of Parliament of 1st, 2nd and 3rd legislature, Judge of the Constitutional Court of Ukraine [2006-2015]

«Дякую Станіславе! Ми сьогодні багато говоримо про війну, яка є в нас, і правильно, хто критикував, що ніякої гібридної війни нема і бути не може, є війна і різні форми ведення цієї війни, всього на всього. Різні напрямки війни: бойові дії, економіка, фінанси, дипломатія, зовнішня політика – всі складові війни з ворогом. Якщо ми, на превеликий жаль, ще ведемо оборонну війни в розумінні військової складової, то я категоричний противник оборонної війни в усіх інших складниках, зокрема і в дипломатичному. На зовнішній арені ми повинні вести наступальну війну, на превеликий жаль, наше МЗС і відповідні підрозділи, які займаються зовнішньою політикою в Адміністрації Президента, на мій погляд, цього не здійснюють.

Тому я хотів сьогодні поговорити про наступне зі сфери зовнішньої політики – Росія, як незаконний член Організації Об’єднаних Націй. Багато хто зі мною може не погодитися, зі мною може розвести дискусію, я не буду за всіма сегментами і з точки зору міжнародного права, я, як конституціоналіст, мушу як науковець та суддя, буду вести свою рефлексію з точки зору конституційного права.

Давайте подивимося на Росію з точки зору назви цієї держави. Отой агресор, який на Півночі, коли він виник, називався Московське князівство, потім Велике Московське князівство, потім Московська держава, потім Російська Імперія з 1721 року, і потім вона називалася Російська Соціалістична Радянська Федеративна Республіка, сьогодні вона називається Російська Федерація. Тому сьогодні була вже критика, і правильно, чому Захід, я об’єдную всіх тут, чому ставлять знак тотожності між такою державою, яка називалася СРСР і те, що називається Росією? Росія була всього-навсього одним з елементів Радянського Союзу. Якщо ми сьогодні б іменем найбільшого за населенням штату називали б усі Сполучені Штати і забували б про Луїзіану, Мерилінд, Вірджинію, то як би на нас подивились б американці. То чому всі інші західні партнери дозволяють собі ототожнювати Радянський Союз з Росією або РСРФР?

У 1945 році 46 країн світу, які брали участь у переможній війні проти країн-агресорів, які розв’язали другу світову війну, утворили організацію об’єднаних націй. 46 країн – вважалося, що ООН буде міжнародним гарантом мирного співіснування народів. Серед головних держав-засновників був СРСР, але не Росія, підкреслюю. А що ж це за держава і хто її утворював – цей СРСР, суто по конституції. Цю федеративну державу, як суб’єкта міжнародного права, було утворено у 1922 році. Хто її утворював? Хто підписав цей договір? За міжнародним поглядом, то 13 колишніх колоній Великобританії, які називаються Північно-американськими штатами, уклали договір про утворення США. Чи той процес відрізняється від процесу 22 року? Аж нічим. То хто були ці держави, що підписали після розпаду Російської Імперії, то цими, відносно самостійними та іноді з колаборантськими організаціями, державами, які були відносно самостійними та із власними конституціями, були: РСФРР, ЗСФСРР, УСРР, БСРР і все. От це і є засновники-організатори мега-держави під назвою СРСР.

На момент утворення ООН така федеративна союзна держава складалася і з16 республік, кожна із них мала власні інститути влади – формально кожна мала свій парламент, уряд, конституцію, бюджет, як і у форматі США. Певною ознакою їх самостійності республік, а саме УРСР та БРСР, як основні жертви гітлерівської агресії на території СРСР, набули статусу суб’єкта міжнародного права та стали рівноправними членами ООН в числі 46 країн-засновників, серед котрих не було РФ, підкреслюю. У конгломерації федеративної республіки СРСР державне утворення РСРФР було хоч і було основним, але лише було 1 з 16 юридично рівноправних складників на момент утворення ООН. На момент утворення ООН населення Росії складало на той період біля 50% населення СРСР, а територія – меншою, ніж сьогодні. Менше – тому що 16 республікою була Карело-фінська Радянська Соціалістична Республіка 1940-1956 рр, тобто Росія була меншою, ніж сьогодні.

У грудні 1991 року засновники Союзної держави, які мають право на ліквідацію договору про заснування, тобто Росія, Україна, Білорусь припинили існування СРСР і дію союзного договору. Закавказзя тоді вже не існувало з моменту прийняття Сталінської Конституції. Один з підписантів, Леонід Макарович, тут і сидить, хто прийняв цей договорі від імені України. Тобто таким чином, на 1991 рік СРСР як суб’єкт міжнародного права зник, УРСР та БРСР як суб’єкти міжнародного права залишились, змінив назви своїх держав на Україну та Республіку Білорусь. Тобто з якого такого рожна появилася там Росія. З яких підстав Росія стала правонаступником СРСР? І чи має вона на це таке право? І чому їй автоматично надали право бути членом ООН? Чи не допомогли їй узурпувати це членство і всі члени ООН, і в тому числі нові держави, в обхід порядку прийняття до складу ООН нових членів, оскільки на відміну від України і Білорусі, Росія ніколи не була членом ООН.

Станом на 1991 рік, момент припинення існування СРСР і появи нових держав, Росія разом з Карелією складала 70% території СРСР і населення було 51% від загальної кількості всього населення СРСР. Звертаю Вашу увагу на суто документальні, юридичні обставини. Україна у 1991 році не проголошувала незалежності від Росії, тому що Україна не була складником Росії, як наприклад це зробили колись Північноамериканські штати у 18 ст, або Індія у 20 ст, коли проголошували свою незалежність від Британської Корони. Для України в 1991 році у цьому не було потреби, України як суб’єкт міжнародного права існувала і вона виходила з Радянського Союзу, або отходила від нього, повертаючи свою незалежність, а не від Росії. З правової точки зору, жодна з 15 союзних республік не мала права стати правонаступником усієї держави СРСР. За приписами Союзної конституції та республіканських 15 конституцій, і закону власне Росії, вона була лише одним з суб’єктів утвореної у 1922 році Союзної держави СРСР. І в цьому аспекті не мало значення, чи велика Росія, чи маленька Естонія. І не мали значення 60 млн Каліфорнія, і 1 млн штату Мен у США.

Основними правовими підставами для такого твердження є наступні російські документи: Акт Верховної Ради Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 12 червня 1990 року про проголошення її суверенітету, тобто суверенітет проголошували не лише Україна 16 липня 1990 року, Декларацію приймала і Росія про свій суверенітет, при чому раніше. Тобто ми відходили від СРСР, а не від Росії. Друге – Угода про створення співдружності незалежних держав від 8 грудня 1991 року, ми не стали її членом, ми асоційований член. Але що було в Преамбулі: «Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна, як держави-засновники Союзу РСР, що підписали договір 1922 року, констатуємо, що Союз РСР, як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Третє – постанова самої Верховної Ради РРФСР по денонсацію, підкреслюю, договору про утворення СРСР від 12 грудня 1991 року. Із трьох засновників Росія є єдиною, хто вжила термін міжнародного права «денонсація», тобто вищу ступінь розриву міжнародних домовленостей, в такому контексті вживається це слово. І зі звіту вказаної Постанови зі З’їзду депутатів РРФСР було прийнято Закон від 21 квітня 1992 року, яким із Конституції Росії були вилучені положення про входження до складу СРСР. Тобто сама Росія неодноразово підкреслювала, що вона не є тотожною розумінні Радянському Союзу, і підкреслила це всіма своїми юридичними документами.

Задаю питання: чому вона стала правонаступником? Чому наша дипломатія і зовнішня політика і тут програючи ходять на поводу, а не використовують ці механізми для боротьби на зовнішньо-політичній арені проти держави-агресора? За наведеними обставинами є більш ніж сумнівною поява РФ у складі ООН, і в Раді Безпеки, в обхід загальних норм, що регулюють порядок прийняття членства суб’єктів ООН, як це, наприклад, було зроблено з Чехословаччиною. Чехія і Словаччина подали заяву про припинення Чехословаччини як суб’єкта міжнародного оправа із одночасною подачею заяви про прийняття Чеської і Словацької республік до складу членів ООН. Аналогічно це було з державами Югославії.

Тому питання законності перебування Росії у складі ООН без її офіційного прийняття до цієї організації дивує відсутністю наступальної позиції української влади, а також мовчання світової спільноти, як казав Рудь, світових охоронців принципів і приписів міжнародного права, як США, Британія, Франція і тому подібні. Якщо член ООН, зокрема і великі держави, як і їх засновники, не лише дозволяють комусь зі свого середовища виступати проти встановлених правил, але і допомагають їх порушувати, то вони таким чином породжують нового Гітлера. Нехай пригадають і вивчать добре сьогоднішні дипломати Західних країн історію, як починаючи з 1935 року Гітлер не лише з мовчазною згодою, а й з допомогою інших так званих цивілізованих держав поступово порушував норми міжнародного права, що нарешті закінчилось Другою Світовою війною, і бомбардировкою Лондона, і Парижа, і Перл-Харбора. Чи не здається вам, що історія повторюється? Дякую за увагу!»

______________________________________________

Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації "Відкрита Україна" та за генеральної підтримки юридичної компанії Lions Litigate. Проект об`єднує юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube "Відкритий Суд" і веб - сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу. На реалізацію мети Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя. Запрошуємо ознайомитися з метою Проекту "Відкритий Суд" за посиланням. Всі права належать ГО “Відкрита Україна”. Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО “Відкрита Україна”.

_____________________________________________________________________

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short - term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

The long - term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.

In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:

  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.

  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.

  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.

  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.

  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.

  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.

  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.

  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.



Round Table ‘Russian Aggression: Challenges to the World Order and Solutions for Ukraine’

Шишкін Віктор Іванович

[Перший Генеральний прокурор України [1991 — 1993], Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань, суддя Конституційного Суду України [2006-2015]

Viktor Shyshkin

[1st Prosecutor General of Ukraine [1991-1993], former Member of Parliament of 1st, 2nd and 3rd legislature, Judge of the Constitutional Court of Ukraine [2006-2015]

«Дякую Станіславе! Ми сьогодні багато говоримо про війну, яка є в нас, і правильно, хто критикував, що ніякої гібридної війни нема і бути не може, є війна і різні форми ведення цієї війни, всього на всього. Різні напрямки війни: бойові дії, економіка, фінанси, дипломатія, зовнішня політика – всі складові війни з ворогом. Якщо ми, на превеликий жаль, ще ведемо оборонну війни в розумінні військової складової, то я категоричний противник оборонної війни в усіх інших складниках, зокрема і в дипломатичному. На зовнішній арені ми повинні вести наступальну війну, на превеликий жаль, наше МЗС і відповідні підрозділи, які займаються зовнішньою політикою в Адміністрації Президента, на мій погляд, цього не здійснюють.

Тому я хотів сьогодні поговорити про наступне зі сфери зовнішньої політики – Росія, як незаконний член Організації Об’єднаних Націй. Багато хто зі мною може не погодитися, зі мною може розвести дискусію, я не буду за всіма сегментами і з точки зору міжнародного права, я, як конституціоналіст, мушу як науковець та суддя, буду вести свою рефлексію з точки зору конституційного права.

Давайте подивимося на Росію з точки зору назви цієї держави. Отой агресор, який на Півночі, коли він виник, називався Московське князівство, потім Велике Московське князівство, потім Московська держава, потім Російська Імперія з 1721 року, і потім вона називалася Російська Соціалістична Радянська Федеративна Республіка, сьогодні вона називається Російська Федерація. Тому сьогодні була вже критика, і правильно, чому Захід, я об’єдную всіх тут, чому ставлять знак тотожності між такою державою, яка називалася СРСР і те, що називається Росією? Росія була всього-навсього одним з елементів Радянського Союзу. Якщо ми сьогодні б іменем найбільшого за населенням штату називали б усі Сполучені Штати і забували б про Луїзіану, Мерилінд, Вірджинію, то як би на нас подивились б американці. То чому всі інші західні партнери дозволяють собі ототожнювати Радянський Союз з Росією або РСРФР?

У 1945 році 46 країн світу, які брали участь у переможній війні проти країн-агресорів, які розв’язали другу світову війну, утворили організацію об’єднаних націй. 46 країн – вважалося, що ООН буде міжнародним гарантом мирного співіснування народів. Серед головних держав-засновників був СРСР, але не Росія, підкреслюю. А що ж це за держава і хто її утворював – цей СРСР, суто по конституції. Цю федеративну державу, як суб’єкта міжнародного права, було утворено у 1922 році. Хто її утворював? Хто підписав цей договір? За міжнародним поглядом, то 13 колишніх колоній Великобританії, які називаються Північно-американськими штатами, уклали договір про утворення США. Чи той процес відрізняється від процесу 22 року? Аж нічим. То хто були ці держави, що підписали після розпаду Російської Імперії, то цими, відносно самостійними та іноді з колаборантськими організаціями, державами, які були відносно самостійними та із власними конституціями, були: РСФРР, ЗСФСРР, УСРР, БСРР і все. От це і є засновники-організатори мега-держави під назвою СРСР.

На момент утворення ООН така федеративна союзна держава складалася і з16 республік, кожна із них мала власні інститути влади – формально кожна мала свій парламент, уряд, конституцію, бюджет, як і у форматі США. Певною ознакою їх самостійності республік, а саме УРСР та БРСР, як основні жертви гітлерівської агресії на території СРСР, набули статусу суб’єкта міжнародного права та стали рівноправними членами ООН в числі 46 країн-засновників, серед котрих не було РФ, підкреслюю. У конгломерації федеративної республіки СРСР державне утворення РСРФР було хоч і було основним, але лише було 1 з 16 юридично рівноправних складників на момент утворення ООН. На момент утворення ООН населення Росії складало на той період біля 50% населення СРСР, а територія – меншою, ніж сьогодні. Менше – тому що 16 республікою була Карело-фінська Радянська Соціалістична Республіка 1940-1956 рр, тобто Росія була меншою, ніж сьогодні.

У грудні 1991 року засновники Союзної держави, які мають право на ліквідацію договору про заснування, тобто Росія, Україна, Білорусь припинили існування СРСР і дію союзного договору. Закавказзя тоді вже не існувало з моменту прийняття Сталінської Конституції. Один з підписантів, Леонід Макарович, тут і сидить, хто прийняв цей договорі від імені України. Тобто таким чином, на 1991 рік СРСР як суб’єкт міжнародного права зник, УРСР та БРСР як суб’єкти міжнародного права залишились, змінив назви своїх держав на Україну та Республіку Білорусь. Тобто з якого такого рожна появилася там Росія. З яких підстав Росія стала правонаступником СРСР? І чи має вона на це таке право? І чому їй автоматично надали право бути членом ООН? Чи не допомогли їй узурпувати це членство і всі члени ООН, і в тому числі нові держави, в обхід порядку прийняття до складу ООН нових членів, оскільки на відміну від України і Білорусі, Росія ніколи не була членом ООН.

Станом на 1991 рік, момент припинення існування СРСР і появи нових держав, Росія разом з Карелією складала 70% території СРСР і населення було 51% від загальної кількості всього населення СРСР. Звертаю Вашу увагу на суто документальні, юридичні обставини. Україна у 1991 році не проголошувала незалежності від Росії, тому що Україна не була складником Росії, як наприклад це зробили колись Північноамериканські штати у 18 ст, або Індія у 20 ст, коли проголошували свою незалежність від Британської Корони. Для України в 1991 році у цьому не було потреби, України як суб’єкт міжнародного права існувала і вона виходила з Радянського Союзу, або отходила від нього, повертаючи свою незалежність, а не від Росії. З правової точки зору, жодна з 15 союзних республік не мала права стати правонаступником усієї держави СРСР. За приписами Союзної конституції та республіканських 15 конституцій, і закону власне Росії, вона була лише одним з суб’єктів утвореної у 1922 році Союзної держави СРСР. І в цьому аспекті не мало значення, чи велика Росія, чи маленька Естонія. І не мали значення 60 млн Каліфорнія, і 1 млн штату Мен у США.

Основними правовими підставами для такого твердження є наступні російські документи: Акт Верховної Ради Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 12 червня 1990 року про проголошення її суверенітету, тобто суверенітет проголошували не лише Україна 16 липня 1990 року, Декларацію приймала і Росія про свій суверенітет, при чому раніше. Тобто ми відходили від СРСР, а не від Росії. Друге – Угода про створення співдружності незалежних держав від 8 грудня 1991 року, ми не стали її членом, ми асоційований член. Але що було в Преамбулі: «Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна, як держави-засновники Союзу РСР, що підписали договір 1922 року, констатуємо, що Союз РСР, як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Третє – постанова самої Верховної Ради РРФСР по денонсацію, підкреслюю, договору про утворення СРСР від 12 грудня 1991 року. Із трьох засновників Росія є єдиною, хто вжила термін міжнародного права «денонсація», тобто вищу ступінь розриву міжнародних домовленостей, в такому контексті вживається це слово. І зі звіту вказаної Постанови зі З’їзду депутатів РРФСР було прийнято Закон від 21 квітня 1992 року, яким із Конституції Росії були вилучені положення про входження до складу СРСР. Тобто сама Росія неодноразово підкреслювала, що вона не є тотожною розумінні Радянському Союзу, і підкреслила це всіма своїми юридичними документами.

Задаю питання: чому вона стала правонаступником? Чому наша дипломатія і зовнішня політика і тут програючи ходять на поводу, а не використовують ці механізми для боротьби на зовнішньо-політичній арені проти держави-агресора? За наведеними обставинами є більш ніж сумнівною поява РФ у складі ООН, і в Раді Безпеки, в обхід загальних норм, що регулюють порядок прийняття членства суб’єктів ООН, як це, наприклад, було зроблено з Чехословаччиною. Чехія і Словаччина подали заяву про припинення Чехословаччини як суб’єкта міжнародного оправа із одночасною подачею заяви про прийняття Чеської і Словацької республік до складу членів ООН. Аналогічно це було з державами Югославії.

Тому питання законності перебування Росії у складі ООН без її офіційного прийняття до цієї організації дивує відсутністю наступальної позиції української влади, а також мовчання світової спільноти, як казав Рудь, світових охоронців принципів і приписів міжнародного права, як США, Британія, Франція і тому подібні. Якщо член ООН, зокрема і великі держави, як і їх засновники, не лише дозволяють комусь зі свого середовища виступати проти встановлених правил, але і допомагають їх порушувати, то вони таким чином породжують нового Гітлера. Нехай пригадають і вивчать добре сьогоднішні дипломати Західних країн історію, як починаючи з 1935 року Гітлер не лише з мовчазною згодою, а й з допомогою інших так званих цивілізованих держав поступово порушував норми міжнародного права, що нарешті закінчилось Другою Світовою війною, і бомбардировкою Лондона, і Парижа, і Перл-Харбора. Чи не здається вам, що історія повторюється? Дякую за увагу!»

______________________________________________

Проект «Відкритий Суд» функціонує на основі громадської організації "Відкрита Україна" та за генеральної підтримки юридичної компанії Lions Litigate. Проект об`єднує юристів та експертів з судової реформи, які здійснюють відео фіксацію судових засідань у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, оприлюднюють відео судових засідань на каналі YouTube "Відкритий Суд" і веб - сайті Проекту, надають фахову юридичну допомогу. На реалізацію мети Проекту засновано Комітет Етики Правосуддя. Запрошуємо ознайомитися з метою Проекту "Відкритий Суд" за посиланням. Всі права належать ГО “Відкрита Україна”. Відео та інші матеріали не можуть бути використані без згоди ГО “Відкрита Україна”.

_____________________________________________________________________

NGO Open Ukraine has been set up in 2015 with the objective of ensuring openness, publicity, accountability of government authorities. Particularly, NGO focuses its activities on promotion of accountability and transparency of the judiciary, strengthening the rule of law, involvement of the community and legal professionals in the process of reforming the judiciary in Ukraine.

Starting from 2015 NGO has launched unique and unprecedented for the world countries initiative called Open Court Project (OCP), whose hallmark is video recording of court trials, uploading videos to webpage open-court.org and YouTube to be watched by millions of people.

Project focuses on promotion of high standards of justice and fostering respect for the judiciary using instruments of transparency and implementing the concept of crucial role of outstanding business reputation of a judge, prosecutor, and advocate.

The short - term goal of OCP is creation of an effective system of safeguards against corruption and injustice in courts, which strengthens legislative guaranties on fair and impartial trial. Online video archive of court trials and video dossier of legal professional’s activities (judge, prosecutor, advocate) shall be at the core of this system.

The long - term goal of OCP is establishment of credible judiciary system in Ukraine.

In achieving this ultimate goal, OCP focuses on the following objectives:

  • OBJECTIVE 1. Accountability and transparency of the judiciary to citizens are increased.

  • OBJECTIVE 2. Corruption risks in courts are minimised.

  • OBJECTIVE 3. High standards of justice are well-established and observed by judges, prosecutors, advocates and parties to a case.

  • OBJECTIVE 4. Maintaining the integrity and outstanding business reputation has become the primordial and essential issue for legal professionals and community.

  • OBJECTIVE 5. Leadership capacity of members of legal profession is strengthened.

  • OBJECTIVE 6. The application of the principle of supremacy of the law by courts has become systematic and systemic.

  • OBJECTIVE 7. The use of precedent and legal doctrine in judgements are enhanced.

  • OBJECTIVE 8. The independence of the judiciary is strengthened and supported by society.

" data-url="http://open-court.org/video/521/17477/">
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар. Увійти

Подібне відео

Виступ Валерія Пацкана на заході ГО "Відкрита Україна" Виступ Валерія Пацкана на заході ГО "Від...

13.12.2018
Данило Курдельчук про Проект "Відкритий Суд" Данило Курдельчук про Проект "Відкритий ...

24.11.2017
Курдельчук Данило Маркович на Міжнародному Форумі Правосуддя Курдельчук Данило Маркович на Міжнародному Фо...

21.04.2016
Про відеофіксацію в судах на Міжнародному Форумі Правосуддя Про відеофіксацію в судах на Міжнародному Фор...

21.04.2016
Обговорення на Міжнародному Форумі Правосуддя Обговорення на Міжнародному Форумі Правосуддя...

21.04.2016
Виступ Сергія Мещеряка на заході ГО "Відкрита Україна" Виступ Сергія Мещеряка на заході ГО "Від...

19.12.2018
Сюжет Інтер про зусилля правозахисників щодо зміни споживчого кошику Сюжет Інтер про зусилля правозахисників щодо ...

08.10.2018
Олексій Бринцев на Міжнародному Форумі Правосуддя Олексій Бринцев на Міжнародному Форумі Правос...

21.04.2016
Станіслав Батрин про Будапештський Меморандум та Budapest Memorandum Initiative Станіслав Батрин про Будапештський Меморандум...

09.01.2019
В Україні засновано Комітет Етики Правосуддя В Україні засновано Комітет Етики Правосуддя...

31.03.2016
Як проходить стажування студентів у Проекті "Відкритий Суд" Як проходить стажування студентів у Проекті &...

07.09.2018
Олеся Батрин про Проект "Відкритий Суд" Олеся Батрин про Проект "Відкритий Суд&q...

27.11.2017
У Харкові стартував проект "Відкритий Суд" У Харкові стартував проект "Відкритий Су...

30.03.2016
Зовнішній вигляд судді, прокурора та адвоката. Стандарти юридичної професії Зовнішній вигляд судді, прокурора та адвоката...

12.08.2016
Сенченко Андрій про ініціативи ГО "Відкрита Україна" Сенченко Андрій про ініціативи ГО "Відкр...

09.01.2019
Позиція Мінекономрозвитку у справі про незаконність прожиткового мінімуму Позиція Мінекономрозвитку у справі про незако...

13.09.2018
Пацкан Валерій про ініціативи ГО "Відкрита Україна" Пацкан Валерій про ініціативи ГО "Відкри...

09.01.2019
Станіслав Батрин про політику України та Будапештський Меморандум Станіслав Батрин про політику України та Буда...

31.10.2018
Виступ Ігоря Смешка на заході ГО "Відкрита Україна" Виступ Ігоря Смешка на заході ГО "Відкри...

18.12.2018
Відкритий Суд про відкриті судові розгляди Відкритий Суд про відкриті судові розгляди...

03.11.2017