Історична довідка

В період після відновлення державності у 1991 році, та незважаючи на конституційні гарантії гласності та підзвітності судової влади, десятки років судочинство в Україні здійснювалося за "зачиненими дверима", а публічна інформація сприймалася як привілей. 
Судовий розгляд за презумпцією відбувався у робочих кабінетах суддів, інформація про справи та рішення у них не публікувалася у відкритому доступі, часто була недоступна навіть їх учасникам. Такий стан речей повністю виключав можливість суспільства спостерігати за тим, як судова влада здійснюється. 
Незважаючи на передбачене чинними законами право будь-якої особи відвідувати відкрите судове засідання, майже у 100 % випадків засідання не відвідувалися сторонніми особами, оскільки будь-яке спостереження за процесом здійснення правосуддя викликало обурення суддів, не кажучи навіть про подальше його висвітлення, чи оприлюднення інших точок зору відносно судового розгляду. 
Професіонали часто не дотримувалися вимог закону до судового процесу та професійної етики. Поєднувалася дана проблема з відсутністю прозорих та дієвих механізмів призначення на посади суддів та працівників апарату суду, притягнення їх до відповідальності за порушення закону та етики. 
Кулуарна основа правосуддя призвела до нівелювання запобіжників свавілля, вибірковості та несправедливого судового розгляду. 
На відміну від моделі правосуддя, яка орієнтується на неухильне застосування правил, саме по собі застосування правил з часом стало привілеєм та породжувало корупцію: учасники справи та їх адвокати вимушено шукали позапроцесуальні можливості впливу на суд з тим, щоб забезпечити навіть не те чи інше рішення у справі, а дотримання процедури судового розгляду в умовах відсутності гарантій від свавілля. 
Згодом відбувся занепад авторитету судової влади, що може грунтуватися тільки на довірі суспільства до процесу розгляду спорів та прийняття судових рішень згідно процедури: у повсякденних судових справах. 
У підсумку, суди втратили опору незалежності (довіру суспільства), а судова влада в цілому - здатність виконувати політичну функцію "стримування та противаг" відносно законодавчої та виконавчої гілки влади. 
У вирішальні для держави моменти суди виявилися не здатними зупиняти узурпацію влади, відстоювати верховенство права та власну політичну і організаційну незалежність.  
Починаючи з 2014 року Україна вчиняє спроби реформувати судову систему за безпрецедентної підтримки суспільства. Втім, судова реформа розпочинається не з ініціативи судової влади, а на вимогу мільйонів. 
Період 2014 - 2022 ознаменувався численними законодавчими змінами, орієнтованими на підвищення довіри до суду. Разом з тим, авторитет суду пов'язаний не з "переконанням" суспільства у тому, що судам потрібно довіряти, а полягає у сутнісних змінах у правосудді як таких.